Сторінка
2
Одна з головних причин неприйняття цього варіанту така. В понеділок, що настає за неділею Всіх Святих (перша неділя після П’ятидесятниці – «Зелених свят»), розпочинається піст – Петрівка, в якому налічується від шести тижнів (коли Пасха 4 квітня) до лише одного тижня і одного дня (якщо Пасха 8 травня). За кожні 532 роки (упродовж Великого індиктіону) Пасха буває 8 травня чотири рази, 7 і 6 травня – по вісім разів, 5 і 4 травня-по 12 разів, 3 травня – 16 разів і 2 травня – 20 разів. За григоріанським календарем свято Петра і Павла відзначається 29 червня, отже – час від часу є така ситуація: «Пасха випала на 3 травня, перша неділя по П’ятидесятниці на 28 червня». І в такому році Петрівки (посту) не буде! Тим більше, якщо Пасха святкується 4, 5, 6, 7 чи 8-го травня. А коли вона 2 травня, то посту лише один день: це понеділок 28 червня, бо наступного, 29-го дня свято Петра і Павла.
Неважко обчислити, що Петрівки не буде в середньому один раз за кожні дев’ять років. Конкретно у XX ст. ситуація була така:
Пасха 2 травня: 1926, 1937 і 1948 p.,
3 травня – 1959 і 1964 p., 6 травня – 1945 і 1956 р.,
4 травня – 1975 і 1986 p., 7 травня – не було,
5 травня – 1907, 1918 і 1929 p., 8 травня – 1983 р.
На XXI ст. маємо:
Пасха 2 травня – 2021, 2027, 2032 і 2100 p.,
3 травня – 2043, 2054 і 2081 p., 6 травня – 2040 p.,
4 травня – 2059 і 2070 p., 7 травня – 2051 p.,
5 травня – 2002, 2013, 2024 і 2097 p., 8 травня – 2078 р.
Отож деякі православні ситуацію «рік без Петрівки» вважають цілковито неприйнятною. Тому доцільно заглянути в «Правила Православної Церкви» (хоча б у двотомник Никодима, єпископа Далматинсько-Істрійського, М., 1911, 1996, переклад із сербської). А там бачимо: упродовж принаймні 1200 років християнський світ фактично знав лише один піст – Великий, передпасхальний, а ще – піст у середу й п’ятницю.
У наш час завдяки Інтернету є можливості з’ясовувати і календарні, і пасхальні проблеми незрівнянно ширше. Наприклад, там є змістовна стаття кандидата богослов’я В.Ф.Хулапа “Реформа календаря і пасхалії: історія і сучасність” (“Церковный вестник”, СПб, №3 за 2002 р.) і ось ця вміщена в ній інформація: “З усієї багатоманітності пасхальних таблиць, що дійшли до нас, немає жодної, де у випадку співпадання з іудейським святом християни переносили б свою Пасху на тиждень уперед, вони взагалі не звертали увагу на такі співпадання”. У цій же статті – багато пречудових слів про братерське християнське устремління до єдності, про дух взаємної любові і довір’я – адже тоді, у 1-му тисячолітті, через обчислення, здійснені з використанням різних місячних циклів, в Александрії і Римі “за 50 років Пасху в різні числа місяців святкували цілих 12 разів (!)”, а ще: “паралельне співіснування двох пасхалій існувало упродовж майже 500 років після І Вселенського Собору” . (виділення наше – І.К.)
Обнадійливо звучать слова В.Ф.Хулапа про те, що “необхідне не просто глибоке та історичне, але передусім внутріцерковне дослідження питання календаря і пасхалії .” Бо інакше, “ми залишимося на рівні брошурок , які часто тиражують помилкову інформацію ., на рівні хуліганів, які декілька років тому намагалися зірвати проповідь свого правлячого Архиєрея, прикриваючись “боротьбою за істину” .”.
За матеріалами, відшуканими в інтернеті, звертаємо увагу на те, що 69-те Апостольське правило (див. кн. И.Стратилатова “Древность и важность Апостольских правил” С.-Пб. 1996, с. 126, також с. 8-9, 67 і 69-70) однозначно утверджує піст “у святу чотиридесятницю перед Пасхою, а також у середи і п’ятниці (однак при цьому категорично виключаючи суботи і неділі – див. Правило 64). Щодо посту Петрівки, то попри згадки про нього св. Афанасієм Великим, Амвросієм Медіоланським та ін. впевнено можна сказати: лише в Антіохійського патріарха Феодора Вальсамона (XII ст.) чітко зазначено: “За сім днів і більше до свята Петра і Павла усі вірні, тобто світські і монахи, зобов’язані постити, а ті, хто не постять, нехай будуть відлучені від спільноти православних християн”. Певну інформацію про всі пости отримуємо із серії “Как провести Петров (також – Рождественский, Успенский .) пост” – Издательский дом “Новая книга” Моск. Сретенск. монастырь, 1997 г.
Ось інформація про Пилипівку: Спочатку Різдвяний піст тривав в одних християн сім днів, в інших – дещо більше. На соборі 1166 p., який відбувся при константинопольському патріархові Луці і візантійському імператорові Мануїлі, усім християнам “было положено хранить” піст перед великим святом Різдва Христового сорок днів. Аптіохійський патріарх Вальсамон писав, що сам святійший патріарх сказав: хоча дні цих постів (Успенського і Різдвяного – ред.) не визначені правилом, “понуждаемся, однако, следовать неписаному церковному преданию и долженствуем поститься от 15-го дня ноября”. Щодо Успенського посту в брошурі згадано бесіду Лева Великого (бл. 450 p.), мовляв, церковні пости розміщені в році . для кожної пори , для осені – осінній, у сьомому місяці. Редактор наголошує, що це піст Успенський. Однак слово сьомий можна піддати сумніву, воно ніяк не вказує на серпень: у січневому стилі – це восьмий, в березневому – шостий місяць.
Завантажити реферат