Сторінка
1

Святий Миколай Чудотворець – втілення ідеалу Християнської любові

Народився Миколай у Малій Азії в місті Патарі у ІІІ столітті до Різдва Христового у заможній та побожній родині. З дитинства не цурався знедолених та скривджених, а ставши дорослим, обрав священицьку путь. З часом він стає архієпископом у місті Міри у Лікії.

Отримавши після смерти батьків спадок, він роздав його бідним та нужденним. Саме тому ще за життя його почали називати «батьком сиріт, вдів та знедолених». Він постійно чим міг обдаровував багатодітні родини, бідних та хворих.

Про його щедрість ходили навіть легенди. Своїм милосердям Миколай заслужив винагороду Бога — благодать творіння чудес, а люди нарекли Чудотворцем.

Упокоївся Святий Миколай 6 грудня 345 року.

Після смерти його було визнано святим. У 1087 році мощі його було перенесено у місто Бар, що в Італії. І коло мощей одразу почали діятися великі чудеса і тому його стали називати великим чудотворцем. Чуда були якраз головною причиною поширення його швидкого й широкого культу.

Усе своє життя присвятив справі милосердя для душі й тіла. Тож ще за життя називали його батьком сиріт, удів і бідних. Після смерти Господь Бог прославив його даром творення чудес, і тому він отримав імення великого чудотворця. Славні чуда були якраз головною причиною його швидкого й широкого культу.

Культ святого Миколая починає поширюватися від часу, коли цісар Юстиніян І (527-565) збудував на його честь церкву в Царгороді. Єрусалимський канонар з VII ст. 6 грудня каже: "Пам'ять Миколая, єпископа одного великого города". Усі грецькі місяцеслови з IX століття мають його празник. Цісар Мануїл Комнен (1143-1181) державним законом приписав святкувати святого Миколая 6 грудня.

З Візантії його культ поширюється по цілому світу. Найдавніший життєпис святого Миколая походить з IX сторіччя.

На Заході папа Миколай (858-867) — перший папа з цим іменем — близько 860 року збудував у Римі церкву святого Миколая. До Німеччини його культ принесла візантійська княжна Теофано, жінка цісаря Оттона II (973-983). Латинська Церква також святкує празник Миколая 6 грудня. У Франції і Німеччині є понад дві тисячі, а в Англії близько 400 церков, які названо в честь Миколая.

На наші українські землі культ святого Миколая приходить разом із християнською вірою. У другій половині XI сторіччя в Києві, на могилі Аскольда, було збудовано церкву святого Миколая. У Києві під покровом святого Миколая був жіночий монастир, який фондувала жінка князя Ізяслава Святославича (+ 1078). У цьому монастирі прийняла чернечий постриг мати святого Теодосія Печерського. На рідних землях в нас було багато церков на честь святого Миколая. До найдавніших з них належить церква святого Миколая у Львові, що походить з кінця XIII ст. Енциклопедія Українознавства про почитання святого Миколая в нашому народі каже: "У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая . У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів. Пісні про святого Миколая належать до найдавніших зразків української поезії, серед них такі популярні, як "О хто, хто Миколая любить"

А у ХІІ столітті імператор Михаїл Комнен ухвалив закон про відзначення цього свята 19 (6) грудня. Відтоді щороку ми й згадуємо святого Миколая й намагаємося наслідувати його приклад, обдаровуючи дітлахів, бідних та знедолених.

В Україні культ святого Миколая з’явився разом із християнською вірою. “Енциклопедія українознавства” так говорить про святого Миколая: “У численних народних переказах Миколай боронить людей від стихійного лиха; найбільше він опікується тими, хто перебуває у плаванні, тому чорноморські рибалки, виходячи на промисел, брали з собою образ Миколая . У давнину — святий Миколай також заступник перед небезпеками із степів”. В Україні на честь святого Миколая збудовано багато храмів. Відомі його чудотворні ікони. Надзвичайно шанували цього угодника Божого запорізькі козаки.

У ніч із 18 на 19 грудня Миколай кладе подарунки слухняним дітям під подушку або до черевика біля порога чи глиняного полумиска, який увечері перед сном малеча ставить на підвіконня. Подарунки одне одному іноді готують і дорослі. Насамперед – тим, хто протягом року не скупився на добрі діла.

В Україні святого Миколая завжди вважали покровителем і заступником дітей. Тож саме малюки найбільше чекають на це свято. Адже вони знають, що за їхню слухняність, старанність, працьовитість Святий принесе їм безліч подарунків і покладе їх під подушку чи у чобіток біля порога. А неслухняним дітлахам Святий приносить різочки й лишає їх у куточку.

Кажуть, що напередодні свята Миколай всю ніч пече печиво для дітлахів. Саме тому ті солодощі, знайдені малюками під подушкою, і називають «миколайчиками».

Шанують цього святого не тільки в Україні. На честь Миколая в усьому християнському світі збудовано чимало храмів, до нього в молитвах звертаються мандрівники та подорожні.

У ніч перед Миколаєм усі мають бути щасливими. І ті, хто робить подарунки, і ті, хто їх отримує. З давніх-давен до Дня святого Миколая пекли печиво, варили пиво, запрошували музик, скликали друзів. І, звичайно ж, чекали найголовнішого нічного гостя – Миколая-Чудотворця – запалювали свічки, читали молитви . Кажуть, Миколай цілий день напередодні свята працює – випікає зірочки в дарунок дітям. Однак вони, потрапляючи до мішка святого, стають схожими на нього.

А ще у народних легендах та переказах святий Миколай постає як покровитель рибалок, заступник від стихійних лих та опікун диких звірів. Усе встигнути зробити він не може, тому йому повсякчас допомагають добрі ангели. Де лихо чи халепа, має линути молитва до Миколая-Чудотворця. Він і допоможе в скрутну годину, і порадить, і втішить.

Проте не можна ображатися, коли допомога не надійде швидко. Бо Миколай на небі не сидить, він на землі добро робить…