Сторінка
2

Релігійний модернізм

Імпліцитну позицію можна знайти в буддизмі, що, будучи формально нейтральним стосовно соціального розвитку, по суті відкидає сучасне суспільство, перейнятий духом егоїзму і пошуку матеріальних благ, проповідує відхід від світу, звільнення від страждань через розрив ланцюга перероджень (сансари) і досягнення нірвани.

Далі, релігійний контрмодернізм може бути радикальним і помірним. Сутність радикального релігійного контрмодернізму в тому, що він припускає самий активний опір релігії прогресивному розвитку суспільства. При цьому допускаються різноманітні методи боротьби аж до терору (приклад- фундаменталістська організація Усами Бен Ладена "Міжнародний ісламський фронт"). Помірний контрмодернізм виражається в досить пасивному, часто непрямому опорі релігії проведеним соціальним реформам.

Перейдемо до аналізу релігійного постмодернізму. Його можна визначити в такий спосіб: це парадигмалъне поняття, що позначає деконструкцію релігії як духовно-соціальної підсистеми суспільства, а також її інтегруючих соціальних функцій.

Відзначимо наступне:

1. У даній інтерпретації релігійний постмодернізм, по суті, є соціологічним поняттям.

2. За своїм характером релігійний постмодернізм теологически нейтральний, тому що жодна релігія не може базуватися на принципах, що заперечують релігійні ідеали й авторитети.

3. Деконструкція не має на увазі повне відмовлення від релігії, тобто релігійний постмодернізм не тотожний атеїзму. Атеїзм заснований на "метаоповіданнях" (у термінології постмодерністів), на матеріалістичній філософії, позитивізмі, сцієнтизмі та т.д. Нарешті, це феномен віри, свого роду релігія. А тому він також повинен піддатися деконструкції.

4. Деконструкція релігії означає руйнування цілісного, системного представлення про неї, додання їй абсолютно ірраціонального, фрагментарного, суперечливого характеру. При цьому мова йде і про пряму деструкцію релігійних організацій, що втрачають як догматичні, так і соціальні основи свого існування.

5. У постмодерністському розумінні релігія неминуче позбавляється своєї найважливішої соціальної функції, зв'язаної з забезпеченням солідарності в суспільстві, що, у підсумку, сприяє деконструкції самого суспільства.

За аналогією з релігійним модернізмом можна розглядати структуру релігійного постмодернізму з погляду:

-аспектів деконструкції релігійної підсистеми суспільства;

-взаємодії релігійної свідомості і поведінки в процесі зазначеної деконструкції.

Отже, для аналізу основних тенденцій розвитку релігійної сфери може бути використаний новий комплексний соціологічний метод, що інтегрує дві соціальні парадигми: модерністську і постмодерністську, котрі репрезентуються в релігійній сфері двома парадигмальними поняттями - релігійним модернізмом і релігійним постмодернізмом.

Релігійний модернізм має на увазі взаємодію між релігією як духовно-соціальною підсистемою і модернізованою соціальною системою в цілому і представлений двома протилежними позиціями, що можуть займати релігії у відношенні соціальної модернізації: промодерністської та контрмодерністської. Релігійний постмодернізм, у свою чергу, конституює деконструкцію релігії як духовно-соціальної підсистеми суспільства, а також її інтегруючих соціальних функцій. При цьому обидві парадигми генетично зв'язані.

Використана література

1. Батай Ж. Теорія релігії. Література і зло. - М., 2000.

2. Белла Р. Основні етапи еволюції релігії в історії суспільства // Релігія і суспільство. М., 1996. - С. 665-677.

3. БодрийярЖ. Прозорість зла. М., 2000.

4. Горичева Т.М. Християнство і сучасний світ. Спб., 1995.

5. Горичева Т.М. Православ'я і постмодернізм. Л., 1991.

6. Ільїн И.П. Постструктурализм, деконструктивизм, постмодернізм. – М., 2002.

7. Маннхейм К. Діагноз нашого часу. М., 1994. - С. 503-520.

8. Новиков М.П. Тупики православного модернізму: (Критич. аналіз богослов'я XX століття). - М., 1989.

9. Релігієзнавство. Навчальний посібник і навчальний словник-мінімум по релігієзнавству. - М., 1998. -С. 414-415.