Сторінка
4
Фахівці з виборчого права та виборчого процесу, об’єднані Інститутом виборчого права, вважають основною метою його діяльності сприяння розвитку виборчої демократії в Україні через вдосконалення виборчого законодавства, практики його застосування на основі здобутків розвинутих демократичних країн, новітнього досвіду українського суспільства та підвищення рівня політичної і правової культури громадян України, зокрема членів виборчих комісій. Чимало корисних пропозицій у цій галузі обгрунтовано Лабораторією законодавчих ініціатив та низкою інших недержавних організацій.
Вже традиційною у передвиборний період стала інтенсифікація аналітичними НДО різноманітних соціологічних досліджень електоральних настроїв та очікувань; проведення екзіт-полів. Однак у цій царині напередодні виборів-2006 (аналогічна ситуація мала місце і під час минулих президентських виборів) знову склалося фактично протистояння між дійсно серйозними аналітичними центрами та сумнівними (частіше за все новоствореними) фірмами з небездоганною репутацією, «дослідження» яких явно мають замовний характер.
Загострення цього протистояння під час нинішньої виборчої кампанії дало підстави ЗМІ висвітлювати його під заголовками «Кінець соціології», «Соціологічні війни», «Соціологічне безглуздя», «Війна рейтингів» тощо. У соціально-політичному контексті конфлікт інтерпретацій даних соціологічних досліджень є свідченням застосування певними політичними силами маніпулятивних технологій для впливу на виборців. Адже коли, за даними різних досліджень, до 45% потенційних виборців знайомляться з опублікованими результатами опитувань громадської думки і при цьому близько 25% ще не визначилися остаточно зі своїм вибором, то, звичайно, такі рейтинги можуть спричиняти серйозний психологічний тиск.
Небезпека подібних маніпулювань полягає не тільки у викривленні громадської думки, а й у тім, що підривається авторитет соціологічної науки в цілому, а також довіра громадян до інститутів демократії взагалі.
Така ситуація викликає серйозну стурбованість серед фахових представників соціологічної спільноти, представників ЗМІ та широких кіл виборців і вимагає відповідного реагування з боку органів державної влади.
4. Діяльність неурядових організацій щодо забезпечення чесних та прозорих виборів.
Інституції громадянського суспільства, що довели свою дієвість під час останніх президентських виборів в Україні, залишилися суттєвим чинником забезпечення демократичного та прозорого характеру виборів до Верховної Ради України у березні 2006 р. Низка НДО здобула собі авторитет структур, спроможних захищати надбання демократії, обстоювати політичні права і свободи виборців, забезпечувати широку поінформованість та освіченість населення щодо суспільно-політичних процесів у країні. Під час президентських виборів 2004 р. перегляд результатів другого туру голосування багато в чому був зумовлений принциповою позицією низки громадських організацій, зокрема Комітету виборців України (КВУ), який жорстко критикував державні органи влади за незаконне втручання у виборчий процес, Коаліції громадських організацій «Свобода вибору», яка відзначала численні порушення при складанні списків виборців, Комітету «Рівність можливостей», який акцентував увагу на відсутності об’єктивного інформування у ЗМІ, та інших.
У процесі підготовки і проведення виборів-2006 такі НДО стали природними союзниками чинної державної влади, що не тільки задекларувала, а й була об’єктивно зацікавлена, враховуючи сучасні політичні реалії, у проведенні демократичних, чесних та прозорих виборів. Основними напрямами активності подібних НДО на сучасному етапі є організація та підтримка діяльності громадських приймалень, робота з молодими виборцями, співпраця з територіальними громадами, підтримка діяльності міжнародних спостерігачів, моніторинг передвиборної кампанії, проведення екзіт-полів, спостереження за процесами голосування та підрахунку голосів, паралельний підрахунок голосів, поінформування та підвищення активності виборців, підготовка спостерігачів та членів комісій, ініціювання пропозицій з вдосконалення виборчого законодавства, спостереження за виборами в інших країнах, інформаційно-аналітична діяльність тощо. Особливого значення безпосередньо під час проведення виборів набуло залучення громадських організацій до участі в якості офіційних спостерігачів. У березні 2006 р. ЦВК зареєструвала та надала дозвіл мати офіційних спостерігачів на виборах народних депутатів України 16 громадським організаціям, причому 5 з них на території всієї України. До останніх належать: Всеукраїнська громадська організація «Комітет виборців України», Всеукраїнське громадське об’єднання «Нова генерація», Всеукраїнське жіноче об’єднання «Солідарність», Всеукраїнське об’єднання профспілок «Федерація професійних спілок України», громадська організація «Інститут виборчого права» [2].
Підбиваючи підсумки, можна констатувати: громадянське суспільство поволі набуває статусу впливового та невід’ємного елементу суспільно-політичної практики. Протягом останніх виборчих кампаній вітчизняні неурядові організації накопичили чималий досвід у забезпеченні чесних та прозорих виборів. Зрештою саме тут найефективніше реалізується одна з основних функцій громадянського суспільства — контроль за діяльністю влади та захист конституційних прав і свобод громадян.
Громадські організації активно використовуються політичними партіями під час виборчих кампаній для посилення інформаційного впливу на електоральну аудиторію. Деякі з них перетворюються з часом на відносно самостійних політичних акторів, що у свою чергу сприяє тривалому процесу політичної структуризації українського суспільства.
Разом з тим подальшого удосконалення потребує нормативно-правова база окремих напрямів діяльності суб’єктів «третього сектору». Зокрема чекає на своє унормування у виборчому законодавстві процес надання представникам громадських організацій статусу офіційних спостерігачів на виборчих дільницях.
Оперативного реагування з боку державної влади та передусім правоохоронних органів потребують непоодинокі спроби використання інституцій громадянського суспільства у відверто антидержавних цілях через розпалювання сепаратизму, інспірування міжнаціональних та міжконфесійних протиріч.
Джерела
1. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки — 2005 / За ред. О. С. Власюка. — К.: Знання України, 2005. — С. 324, 325.
Завантажити реферат