Сторінка
2

Активність інституцій громадянського суспільства у виборчому процесі

Подібні пропозиції є досить конструктивними з огляду на те, що до цього часу не прийнято Закон «Про непідприємницькі організації», а та правова база, що регулює на сьогоднішній день діяльність численних представників «третього сектору», є досить розпорошеною та недостатньо ефективною.

Докорінна перебудова системи місцевого самоуправління з метою перетворення територіальних громад на ефективні інституціональні осередки активності населення: модель «Республіка в мініатюрі» (Народний Рух України за єдність), концепція «соціополісів» (Віче), модель громадянського самоврядування (Виборчий блок «Євген Марчук — «Єдність»):

1) перерозподіл власності та фінансових (бюджетних) ресурсів на користь територіальних громад; забезпечення їх «доступу до ринків позичкового та інвестиційного капіталів»;

2) створення самостійної самодостатньої податкової бази на рівні місцевого самоврядування;

3) популяризація практики місцевих референдумів (на кшталт давньоруського «вєче») та розширення кола питань, обов’язкових для винесення на такі референдуми;

4) законодавче закріплення прав і обов’язків муніципальної міліції.

Запровадження комплексу заходів щодо вдосконалення моделі соціального партнерства — забезпечення паритетних засад у відносинах основних суб’єктів виробничого процесу; прийняття нової редакції Закону про профспілки з метою подолання відчуження трудящих від формування вітчизняного трудового законодавства.

Разом з тим загальний аналіз передвиборних програм учасників парламентської кампанії дає можливість виокремити низку небезпечних чинників та ризиків виникнення деструктивних тенденцій у розвитку вітчизняного «третього сектору», неадекватного представлення інтересів громадянського суспільства на державному рівні.

1) Практично не репрезентоване громадянське суспільство у передвиборних платформах політичних сил, які напередодні виборів фігурували у численних соціологічних рейтингах як «прохідні»: Народний Блок Литвина, КПУ, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція».

2) Недостатньо повно висвітлена означена проблематика й у програмних документах тих партій, які позиціонують себе як провідні (HCHУ, БЮТ, Партія регіонів, СПУ) та відіграватимуть головні ролі у парламенті нового скликання.

3) Лише обмежена кількість партій (Громадянський блок Пора-ПРП, Віче) стратегічною метою своєї діяльності визначила сприяння становленню громадянського суспільства та подолання перешкод на цьому шляху (симптоматичним тут є той факт, що наведені вище партії фактично утворилися на базі громадських організацій, що, безумовно, є позитивною тенденцією в контексті необхідності пришвидшення соціально-політичної структуризації українського суспільства).

4) Заполітизованість програмних положень окремих політичних партій та блоків (здебільшого опозиційних нинішній владі — Партія регіонів, виборчий блок НЕ ТАК!, Блок Наталії Вітренко «Народна опозиція») щодо несприйняття ними досягнень Помаранчевої революції — об’єктивного підтвердження сплеску активності громадянського суспільства під час останніх президентських виборів.

Отже, аналіз програмних положень учасників останніх електоральних перегонів дозволяє дійти таких висновків:

· проблематика громадянського суспільства як невід’ємний компонент передвиборної програми поступово знаходить своє місце у вітчизняній суспільно-політичній практиці;

· однозначно позитивним є усвідомлення учасниками передвиборної кампанії важливості використання корисного досвіду та потужного потенціалу громадянського суспільства у подоланні негативних явищ соціального життя — боротьба проти безпритульності, алкоголізму та наркоманії, СНІДу, проституції та злочинності;

· недостатність уваги до проблем «третього сектору» з боку тих політичних сил, які позиціонують себе як провідні, може негативно позначитися на подальшому розвитку вітчизняної недержавної сфери та потенційно загрожує відновленням атмосфери недовіри у відносинах між державною владою та громадянським суспільством;

· у питаннях, що зачіпають проблеми функціонування суб’єктів недержавної сфери та розвитку громадянського суспільства в цілому, більшість політичних партій не спромоглися доповнити власні теоретичні роздуми конкретними пропозиціями щодо поліпшення умов діяльності представників «третього сектору»;

· напрочуд мало уваги у програмних документах учасників парламентської кампанії було приділено актуальній ідеї створення мережі суспільного мовлення — як засвідчує більшість експертів, однією з головних причин розчарування політикою нової влади у середовищі представників ЗМІ стало зволікання із впровадженням у життя широкорозрекламованих під час останніх президентських виборів заходів у сфері мас-медіа.

Критичний аналіз партійних програм у сфері розбудови громадянського суспільства дозволяє визначити низку стратегічно важливих заходів подальшої реалізації державної політики:

· узгодження та конкретизація провідними політичними силами, які потрапляють до нового складу Верховної Ради, програмних положень, що визначають головні напрями розвитку недержавної сфери на найближчий період;

· врахування та використання конструктивних пропозицій, що відображені у програмах тих політичних сил, які не потрапляють до парламенту за результатами голосування:

а) створення самостійної податкової бази на рівні місцевого самоврядування;

б) вдосконалення правової бази, що регулює діяльність представників «третього сектору» (прийняття Закону «Про непідприємницькі організації», обмеження фіскального навантаження на громадські організації);

в) поширення практики проведення місцевих референдумів;

· законодавче стимулювання та активне залучення недержавних організацій (НДО) до процесу надання соціальних послуг населенню; використання досвіду та потенціалу громадянського суспільства у подоланні негативних явищ соціального життя.

Парламентські вибори — 2006 у контексті зростання впливу громадських організацій на їх підготовку та перебіг

Цілісний аналіз суспільно-політичної активності інституцій громадянського суспільства у передвиборній кампанії 2006 р. неможливий поза увагою до діяльності численних представників «третього сектору» (передусім широкого спектра неурядових організацій). Адже суттєвою передумовою виборів-2006 стало те, що останні президентські вибори пробудили до активного політичного життя значну кількість виборців, які перетворилися з об’єктів політичного процесу на його суб’єктів. Минулі вибори, як і президентські вибори 2004 р., продемонстрували високу активність виборців.

Активними гравцями на електоральному полі, окрім політичних партій, стали численні громадські організації, суспільно-політичні рухи та об’єднання, що свідчить про досягнення певного рівня розвитку громадянського суспільства, але разом з тим надає виборчому процесу більш складного та динамічного характеру. Вперше в історії проведення українських виборів ЦВК надала статус офіційних спостерігачів на них громадським організаціям.