Сторінка
5
Отже, переходячи до практичних висновків запровадження «міні-ньюкс» у військовий арсенал США, можна виділити кілька тез як практичного, так і теоретичного характеру:
1. Безкомпромісна позиція керівництва Ісламської Республіки Іран, яка наполягає на створенні власного ядерного паливного циклу (ЯПЦ), дедалі більше насторожує Сполучені Штати, адже повний ЯПЦ надає можливість розробки не тільки мирних, а й воєнних ядерних технологій. Останнє є доволі імовірним, враховуючи чинник перманентної конфронтації Ірану з Ізраїлем і США, а також військово-технічні можливості держави. Проте іранська ядерна програма може завдати удару по всьому режиму нерозповсюдження, оскільки можливою реакцією на зміну (реальну або навіть потенційну) військового статусу Тегерана стане посилення позиції ядерного Ізраїлю і, як наслідок, спроба придбати ядерну зброю впливовими арабськими державами, наприклад, Єгиптом і Саудівською Аравією. У цій ситуації США відчують нагальну необхідність підвищувати переконливість американського ядерного стримування в регіоні, основним інструментом чого стане введення «міні-ньюкс» у тактичний військовий арсенал. З одного боку, це дійсно стане кроком на захист власне американського ядерного стримування, з іншого — положення «доктрини Буша» про неминучу загрозу здатні спровокувати іракський сценарій, проте вже в іншому втіленні. Вашингтон дійсно може опинитися у «пастці зобов’язань», що вимагає підтвердження висловленої загрози заради зміцнення стримування.
Результатом такого розвитку подій може стати значна регіональна криза, в якій протидіятимуть не дві сторони, наприклад, США і Іран, а й Ізраїль, а також арабські країни. Крім того, залучення обома або однією зі сторін ядерної зброї загрожує призвести до переростання цієї кризи з регіональної на глобальну.
2. Ще один наслідок: введення ядерної зброї надмалої потужності в американський військовий арсенал у найближчій перспективі призведе до повсюдного запровадження цього виду зброї в арсенали всіх ядерних держав, що, враховуючи тенденцію до збільшення кількості членів ядерного клубу, неминуче впливатиме на стабільність ядерного стримування. Наприклад, у 2003 році в Доповіді міністра оборони Російської Федерації Сергія Іванова «Актуальні задачі розвитку збройних сил Російської Федерації» наголошується на намірі Москви не відставати (за законом взаємної противаги) від Вашингтона в розвитку технологій, включаючи «міні-ньюкс». Розповсюдження «міні-ньюкс» на рівні звичайних видів озброєння насамперед спричинить певне зниження «порогу застосування» ядерної зброї, що в умовах диверсифікації можливих власників такої зброї здатне значно знизити поріг міждержавного ядерного стримування і призвести до ескалації звичайних криз до рівня ядерного протистояння.
3. Перспективи втілення ідей про можливість ядерного тероризму можуть з «міні-ньюкс» закономірно набути реальних форм. Зменшення габаритів ядерних боєзарядів сприятиме поліпшенню їхньої мобільності, у той час як обмеження їх деструктивної сили надасть можливість терористичним групам вирішувати конкретні завдання, уникаючи проблеми подолання бар’єра самостримування. Адже використання терористичними угрупованнями «міні-ньюкс», без сумніву, підвищуватиме психологічний ефект терористичних актів і при цьому дозволить уникнути тотального зруйнування міст, здатного викликати осудження або створити паніку серед населення країн ісламського світу.
У подібному аспекті тематика ядерних боєзарядів надмалої потужності є актуальною і для України. По-перше, якщо «міні-ньюкс» дійсно перетворяться на так званий «альтернативний» вид зброї (потужніший за звичайні озброєння й менш деструктивний, ніж ядерні), вони можуть швидко розповсюдитися та потрапити до рук не тільки терористичних угруповань, а й «держав-ізгоїв».
По-друге, якщо враховувати те, що наша держава поділяє єдиний стратегічний простір з Російською Федерацією (російські СПРН (система попередження про ракетний напад) і зараз розташовані у Мукачевому та під Севастополем; понад те, останні працюють у південному напрямку, який зараз є одним з найнебезпечніших) — будь-яке зниження порогу застосування ядерної зброї автоматично впливатиме й на нашу стратегічну безпеку.
І по-третє, як держава, що позбавилася величезного ядерного арсеналу та є правонаступником таких глобальних домовленостей щодо контролю за стратегічними озброєннями, як Договір з ПРО 1972 р. та Договір СНО, Україна має адекватно та вчасно реагувати на будь-які суттєві зміни у системі нерозповсюдження ядерної зброї, відстоюючи необхідність суворого обмеження розробки нових видів зброї.
Джерела
1. National Security Strategy of the United States. September 2002. — http://www.whitehouse.gov/nsc/nss.htm
2. Crouch J. D, Assistant Secretary of Defence for International Security Policy, Special Briefing on the Nuclear Posture Review, Department of Defence, January 9, 2002. — http://www.defenselink.mil/news/Jan2002/t01092002_t0109npr.html
3. Ядерное оружие малой мощности — возможная основа ядерного арсенала нового века / И. Андрюшин, В. Михайлов, Ю. Трутнев, А. Чернышев // Ядерный контроль. — 2005. — № 2, т. 11. — С. 27-38.
4. Dowler T. W., Howard J. S. II. Countering the Threat of the Well-Armed Tyrant: A Modest Proposal for Small Nuclear Weapons // Strategic Review. — 1991. — Fall. — P. 27-38.
5. Nuclear Posture Review [Excerpts]. 8 January 2002. — http://www.globalsecurity.org/wmd/ library/policy/dod/npr.htm
6. Ferguson Ch. D., Zimmerman P. P. New nuclear Weapons? — http//:www.cns.miis.edu/ week/030528.htm.#fn1
7. Mini-nukes, Bunker Busters and deterrence: Framing the Debate. — http://www.cdi.org/ terrorism/mininukes.cfm
8. Бочаров И. Ф. Ядерная политика администрации Дж. У. Буша // США: экономика, политика, идеология. — 2003. — № 10. — С. 23.
Завантажити реферат