Сторінка
2

Методичні і практичні рішення щодо вдосконалення породи

У результаті довготривалої племінної роботи в українській популяції червоної степової породи були створені чотири зональні типи: запорізький, донецький, кримський і дніпропетровський, — які характеризуються не тільки своєрідним генеалогічним комплексом, але й різним рівнем фенотипового прояву господарсько-корисних ознак.

Створення в червоній степовій породі зональних типів при чистопородному розведенні є новим перспективним селекційним елементом у поліпшенні породної структури, оскільки надмірна однорідність усього масиву є перешкодою подальшого прогресу породи. Генеалогічна диференціація популяції по зонах уже збагачує її спадковий потенціал, а спланований обмін племінними ресурсами дасть змогу довше зберегти єдність породи та забезпечити інтенсивніший розвиток основних селекційних ознак за рахунок внітріпородного гетерозису.

Позитивним моментом селекційної роботи з популяцією є створення запасу глибоко замороженої сперми бугаїв-плідників, що дало можливість обміну племінними ресурсами між заводськими та держплемстанціями.

У загальній системі заходів, спрямованих на вдосконалення породи, вирощуванню корів-рекордисток надано надзвичайно велике значення. Кожна високопродуктивна тварина розглядається як досягнення в селекційній роботі і використовується, перш за все, для одержання ремонтних бугайців —продовжувачів ліній, а також для розмноження існуючих і закладки нових родин. Носіями спадкових задатків корів-рекордисток стають тварини великих зональних популяцій завдяки використанню синів рекордистів і їх потомства.

Цілеспрямована племінна робота із вирощування ремонтних бугайців сприяла одержанню в кожній наступній генерації тварин вищої якості порівняно з попередньою. У результаті не поодинокі особини, а всі плідники лінії характеризуються порівняно високим генетичним потенціалом молочної продуктивності.

За 10 років (термін двох поколінь) надої матерів 1609 бугаїв збільшилися на 1237 кг, або на 28,98%, матерів батьків — на 571 кг (10,78%) і становили, відповідно, 5297 кг з 3,97% жиру і 5686 кг з 4,22% жиру.

Про високі потенційні можливості молочної продуктивності червоної степової худоби свідчить той факт, що в усіх 10 областях надої корів у господарствах із сприятливими умовами годівлі та утримання майже в 1,5 раза вищі середньообласних показників, а корови з рекордною продуктивністю в ці самі роки у 2–2,5 раза перевищують надій по кращому господарству.