Сторінка
1

М’ясне скотарство стає значно прибутковішим

Державне дослідне господарство “Чернівецьке” Буковинського інституту агропромислового виробництва — базове господарство в передгірській зоні Карпат з розведення худоби м'ясних порід, виробництва насіння зернових культур та багаторічних трав.

Уже вісім років господарство очолює Василь Миколайович Топольський. Василь Миколайович переконаний, що за будь-якої форми господарювання виживе той, хто займається тваринництвом. Бо від реалізації продукції цілорічно поступають нові надходження, а вироблені на фермі органічні добрива сприяють підтриманню на належному рівні родючості грунтів та продуктивності рослинницької галузі.

У землекористуванні господарства —1048 га сільгоспугідь, в т.ч. 927 га ріллі, переважно на схилах, 121 га природних сінокосів і пасовищ. Ступінь еродованих грунтів у ріллі — 80%. Переважають сірі та темно-сірі опідзолені з вмістом гумусу в орному шарі 1,8–2,4%, рухомих форм фосфору й калію, відповідно, в межах 5–7 і 12–15 мг на 100 г грунту. Опадів найчастіше достатньо — 600–750 мм, у тому числі за період з температурою понад 10°С — в межах 480–560 мм. Це зона доброго зволоження.

Зважаючи на природні агрокліматичні ресурси, було прийнято рішення освоїти новий перспективний напрям тваринництві — м’ясне скотарство. Така переорієнтація потребувала корегування структури посівних площ. З активного обробітку було вилучено 130 га схилових земель (14%). Господарство вже не перший рік співпрацює з Буковинським інститутом АПВ.

Під методичним керівництвом провідного спеціаліста інституту, кандидата сільськогосподарських наук М. А. Щербатюка в господарстві створили культурне пасовище зі спеціально підібраних травосумішок довготривалого використання для випасання худоби з кінця квітня до листопада. Залуження провели пасовищно-сінажною травосумішкою: конюшина повзуча (6 кг/га) + лядвенець рогатий (4) + конюшина лучна (2) + райграс пасовищний (7) + костриця лучна (6) + тимофіївка лучна (4) + грястиця збірна (3 кг/га).

Це дало змогу організувати регульований випас всього поголів’я м’ясної худоби протягом шести місяців без додаткової підгодівлі зеленою масою інших культур та використання концентрованих кормів. Крім того, на третині площ першим укосом у другій половині травня заготовляють високоякісне сіно і сінаж для згодовування взимку.

Серед бобових трав найбільш невибагливим до умов вирощування виявився лядвенець рогатий, він — найкращий бобовий компонент для залуження низькопродуктивних схилових земель. Із площ, що залишилися в активному обробітку, половину займають кормовими культурами, з яких 42% припадає на багаторічні трави.

Інша половина орної землі — під зерновими колосовими, зернобобовими культурами та кукурудзою. Це дало можливість призупинити деградацію грунтів, збіднення їх на органічну речовину та рухові форми поживних елементів.

Уже 2001 року, за збереження рівня виробництва та реалізації високопродуктивного насіння зернових колоскових культур і багаторічних трав, виробництво кормів, порівняно з попереднім роком, зросло на 36%, а забезпеченість кормами однієї умовної голови становило 44,4 ц проти 28,1 ц в 2000 році, в т. ч. концентратами — 5,2 проти 4,4 ц.

Для переорієнтування господарства на нову технологію виробництва дешевої і якісної яловичини потрібний певний час. Треба відпрацювати нові пропорції виробництва насіння. Особливо багато часу потребує перебудова системи селекційної роботи (розведення, вирощування маточного поголів’я м’ясного контингенту молодняку).

Робота з новим типом симентальської породи м'ясного напряму продуктивності орієнтована на цільовий стандарт, який передбачає живу масу: корів — 550–600 кг, телят при народженні — 32–35, бичків у віці 8 місяців — 280–300, 12 місяців — 400–420, 15 місяців — 500–550 кг.

Середньодобовий приріст має сягати в період підсису 900–1200 г, після відлучення — 1000–1100 г; маса туші — 350–370 кг; витрати кормів на 1 кг приросту живої маси — 6,0–6,5 к. о.

В основу створення нової симентальської м’ясної породи покладено метод поглинального схрещування маточного поголів’я місцевої симентальської породи комбінованого напряму продуктивності з плідниками симентальської м’ясної американської селекції.

Помісні тварини комолі, крупні, спокійні, добре використовують корм пасовищ. У корів добрі материнські якості, висока молочність, вони стійко передають нащадкам свої біологічні, екстер’єрно-конституційні особливості та продуктивні якості (високу енергію росту, якісне м’ясо).

Худоба нової генерації добре пристосована до умов передгірської зони Карпат, до цілорічного безприв’язного утримання. Тварини легко витримують холод і спеку, ефективно використовують грубі та соковиті корми, а в літній період — траву пасовищ. Вони характеризуються високою м’ясною продуктивністю. Бички в 18-місячному віці досягають живої маси 500–600 кг і забезпечують забійний вихід м'яса — 60–62%. Тварини нового типу симентальської породи переважають ровесників місцевих сименталів комбінованого типу за приростом на 15–23%, забійним виходом м’яса — на 2,6–10,4%.

Розроблена технологія базується на застосуванні підсисного методу вирощування телят до 6-місячного віку, що забезпечує високий рівень їх годівлі в період формування найціннішої м’язової тканини туші. Вирощування молодняку підсисним методом за технологією м’ясного скотарства є основою одержання 900–1100-грамових середньодобових приростів та повного збереження телят.

Запроваджена в господарстві технологія вирощування м'ясної худоби маловитратна, вона дає змогу звести до мінімуму участь людини в догляді за тваринами, зменшує витрати енергії, палива, використання засобів механізації. Затрати праці на 1 ц приросту молодняку не перевищують 30–35, а на пасовищі — 20–24 люд. год, що, відповідно, вдвічі-тричі менше, ніж у цілому по галузі.

Дешеве виробництво яловичини базується на поточно-цеховій організації з розподіленням на спеціалізовані виробничі цехи.

Одним із основних цехів виробництва яловичини є цех інтенсивного вирощування телят на підсисі до 6-місячного віку. Головне його завдання —вирощування до відлучення здорового помісного молодняку м’ясного напряму продуктивності з високою енергією росту.

Після відлучення телят одночасно формують цехи сухостійних корів, нетелей і корів з теличками до шести місяців та ремонтних бугаїв.

Ремонтних телиць при досягненні живої маси 380–400 кг у 16–18-місячному віці парують.

Ремонтних бугайців утримують, як і ремонтних телиць, безприв’язно на пасовищі протягом семи місяців та на відкритих майданчиках під навісом узимку, їх оцінюють за походженням і власною продуктивністю, після цього реалізовують у 12-місячному віці на племінне використання або переводять у цех відгодівлі.

Молодняк на момент відлучення від корів на кінець пасовищного періоду досягає 240–280 кг живої маси за середньодобових приростів — 900–1150 грам, а жива маса на кінець квітня нового року досягає 360 кг.