Сторінка
3
- прийняти документи й організувати зберігання товару на складі від імені банку;
- прийняти товари для переробки і потім повернути їх на склад для зберігання від імені банку;
- прийняти зі складу товари з метою їхнього продажу для отримання виручки від реалізації без відрахувань від неї банкові протягом короткого встановленого періоду часу. Якщо клієнт не виконує своїх зобов’язань, то банк втрачає на цьому через відсутність будь-якої гарантії. Банк вимагає розписку в отриманні майна в довірче користування, прагнучи застрахувати себе на випадок ліквідації чи банкрутства клієнта. Важливе місце у зовнішньоторговельних операціях посідають митні документи. Перехід товарів через митний кордон оформляється такими митними документами, як митна декларація, експортно-імпортні та валютні ліцензії, свідоцтво про походження товару, консульська фактура та ін. Вантажна митна декларація — ВМД — (комплект із чотирьох зброшурованих аркушів) має низку функцій: декларування (повідомлення про товар і про зовнішньоторговельну операцію), законність угоди, підтвердження органами митного контролю законності ввезення та вивезення товару, обліково-статистичний документ. У цій декларації зазначаються номер вантажного документа, тарифне найменування товару, ціна та загальна сума партії товару, а також наводиться список документів (рахунок, сертифікат якості та ін.), що додаються до неї. Митна декларація подається на митницю в межах 1–14 днів після прибуття товару на митницю. У низці країн інколи подають тимчасову декларацію, яку згодом замінюють звичайною. Тісно пов’язана з ВМД декларація митної вартості (ДМВ), яку заповнюють на всі імпортовані (у даному випадку — до Росії) товари за деяким винятком (якщо вартість товару не перевищує 5000 доларів у межах одного контракту, якщо товари не обкладаються митами і податками та ін.). Що ж до експортно-імпортних ліцензій, то їх видають спеціальні органи, якщо в країні діє контроль за відповідними товарами, наприклад — дозвіл на вивезення конкретного товару впродовж певного часу або ввезення обмеженої/необмеженої кількості конкретного товару протягом зазначеного терміну на певних умовах. Згідно з декларацією експортного та декларацією імпортного валютного контролю, валютно-фінансові органи контролюють переказ у країну або з країни інвалюти за експортно-імпортними угодами з урахуванням чинного валютного законодавства. Валютну ліцензію, що дозволяє імпортерові переказати за кордон на сплату за куплений ним товар певну суму в інвалюті, видають йому відповідні валютно-фінансові органи. Паспорт угоди (експорт, імпорт) містить основну інформацію для здійснення контролю і необхідний під час митного оформлення. У зовнішньоторговельній практиці використовують й інші види документів. Використано матеріали з книги Е. А. Баринова “Валютно-кредитные отношения во внешней торговле”, 1998.
Завантажити реферат