Сторінка
5

Писанкарство в українських школах

Приклади виготовлення прикрас із писанок

Заняття 1.

Тема: Оздоблення приміщень писанками до свят. Виготовлення «гердану», «дзвонів», «хрестів».

Мета: Ознайомитися з різними способами виготовлення прикрас з писанок, оздоблення ними приміщень. Практична робота виготовлення прикрас.

Протягом багатьох століть писанка виконувала роль атрибутів магічних дійств та обрядів. У наш час її використовують як оберег, символічне побажання, змальоване на поверхні яйця, та як символ українського мистецтва. До народних прикрас з писанок належать ґердани, які до свят розвішували під іконами. Гердан має вигляд намиста з трьох разків. На найдовший нанизується сім писанок, на середній – п‘ять, а найкоротший має три писанки. Кінці ниток з‘єднуємо між собою та прикрашаємо «кутасиками» з ниток, які за кольором гармонійно поєднують з писанками. Виготовити гердан можна і з більшої кількості писанок.

«Дзвони» - це прикраси, виготовлені з трьох або писанок, кожна з яких окремо нанизується на ниточку з китицею, а потім зв’язуються разом угорі.

Для виготовлення «хреста» потрібно підготувати дванадцять писанок із зображенням хрестів. Бажано, щоб тло писанок було одного кольору. Підготуємо також два м‘яких металевих Дротики довжиною приблизно 30 см та чотири цупких металевих дротики діаметром 2*3 мм і довжиною 40-45 см. Потрібні також чотири довгі соломини або очеретини довжиною 45-50 см. На кожний м‘який дротик нанизуємо по 6 писанок та накладаємо їх навхрест під прямим кутом. Отримали хрест з 12 писанок. У соломини або очеретини вставляємо цупкі дротини, складаємо з них ромб з рівними сторонами, закріплюємо нитками перетини соломин. У ромб вставляємо виготовлений хрест з писанок, закріплюємо його в кутах ромба. Розміщували таку прикрасу на стінах поблизу ікон.

Заняття 2.

Тема: Виготовлення «голуба» з писанки.

Мета: Ознайомлення учнів з народною іграшкою-прикрасою з писанки «голуб». Виготовлення «голуба».

До Різдва, Великодня та до інших весняних свят під сволоками в хатах кружляли-мерехтіли «голуби», виготовлені з писанок. Для тулуба використовують порожню всередині писанку. Стінки писанки всередині потрібно зміцнити кількома шарами клею ПВА та дрібної тирси, що наносяться по черзі. Для цього з одного гострого кінця писанки необхідно проробити отвір діаметром до 3 см. Після того, як тулуб буде підготовлений, на місце отвору кріпимо голову голуба зі шматочка бджолиного воску. З нього формуємо шийку, голівку, дзьоб та позначаємо очі. За допомогою круглого надфіля прорізуємо три вертикальні отвори завширшки 3-4 мм та завдовжки 15мм там, де мають бути прикріплені хвіст і крила. Вгорі робимо також невеликий отвір для закріплення ниточки для підвішування голуба.

Крила та хвіст виготовляємо з кольорового паперу, який складаємо віялом. Вони можуть бути також розфарбовані у кілька кольорів та прикрашені витинанням. Вставляємо підготовлені крила й хвіст в отвори та з допомогою крапель воску зі свічки, що горить, закріплюємо їх у тулубі.

Етнографічні матеріали з виготовлення домашніх прикрас з писанок люб‘язно надані етнографом Р.Р. Кобальчинською.

Висновки

У писанці – цілий світ. Як наука, як заклинання нерозривності роду, народу і всесвіту, як життя в дусі Господньому, у вірі, надії й любові.

Писанки вражають єдністю архаїчних елементів, а особливо подібністю писанкових елементів до елементів на посудинах трипільської культури. Аналогічні мотиви спіралі, змія вужа, змія дракона, сонечка, хвиль та ін., які дуже широко розповсюджені в орнаментації трипільських горщиків та мисок.

Нині писанкарство набуває колишнього розвою. Відроджуються забуті техніки, з‘являються нові майстри. А це запорука невмирущості традицій нашого народу, сили його духу і таланту. Виник навіть музей писанки у місті Коломия Івано-Франківської області. Українці, відчувши животворний подих відродження національних традицій, почали вкладати у ці маленькі високомистецькі витвори свої уявлення про весняне пробудження цілого народу, про невмирущість вічно живого духу України.

Про писанки збереглося багато легенд. Одна з них така: доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай занехають, тоді зло у вигляді страшного диявола звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Цей диявол живе під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він посилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи пишуться ще писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає найбільше зло. Отже, доки живе писанка, доти буде світ.