Сторінка
3

Писанкарство в українських школах

За традицією крашанки готують в суботу, тому що яйця, пофарбовані у п’ятницю, швидко псуються, а суботні зберігаються впродовж усіх свят. Фарбувати потрібно 13 яєць, що символізує 12 апостолів і Спасителя.

Пізніше з‘явилися крапанки. Робили їх так. Спершу яйце опускали в одну якусь фарбу, затим , коли воно висихало, на нього наносили крапки гарячого воску. Як віск охолоне клали яйце у фарбу іншого кольору. Після висихання фарби яйце опускали у гарячу воду. Віск зникав і виходила напрочуд мальовнича композиція із різнобарвних цяточок.

Крапки на яйцях означають зерно, що має прорости. У цьому символі закладена ідея плодючості рослин, людей. Під час розкопок поселень Трипільської археологічної культури знайдені фігурки богині плодючості Рожаниці. У складі глини, з якої ліпилася фігурка, було зерно або борошно. А на животі жіночої фігурки малювався ромб ( символ поля ) і втискувались в нього чотири зернинки.

Розглянемо крапанку, на якій жовті крапки розкидані по синьому полі і символічно показують зв'язок двох першооснов світу – синього моря ( води ) та золотого піску (сонячного світла ). Золотий пісочок – це також зорі на небі. За іншими легендами, крапки на писанках – то яйця зозулі. Зозуля- передвісниця весни, віщунка долі, символ кохання, багатства. В її образі втілена Велика Богиня – Мати. За давнім повір‘ям, зозуля першою відмикає і замикає золотими ключами Вирій.

За християнськими легендами, крапки на писанках – це сльози Божої Матері, що заплакала, почувши звістку про розіп’ятого Ісуса Христа.

Воскова техніка і колись, і в наш час застосовувалася при створенні власне писанок.

Непростим був обряд написання писанок. Найбільше їх писали під час Великоднього посту. Написану писанку відкладали аж до Чистого четверга. У Чистий четвер писанки клали у мисці до печі, після випікання хліба і пасок, розтанувший віск обтирали чистенькою ганчіркою. Готували писанки і до інших свят починаючи з 14 лютого і до Трійці.

За давньою традицією писанки мають бути написані на повному ( цілому ) свіжому яйці, яке не можна варити.

Для розписування писанок мали такі яворові кисті, або писаки. На кінці у кожного писака дірочка, у неї вставлена трубочка. Писачок вмочують у розплавлений віск і наносять ним контур перших ліній орнаменту, що має бути білим. Затим яйце опускають у барвник якогось певного кольору, скажімо синього. Відтак по синьому фоні знову наводять писачком воскові орнаментальні елементи і опускають у барвник іншого кольору, припустимо червоного. Починають від найсвітлішої фарби і закінчують найтемнішою. Поступове накладання воском, що далі то нових елементів орнаменту і опускання яйця у фарбу все нових і нових кольорів утворює дуже вишукані й складні композиції. Після того як фарби висохнуть, писанки ставлять у гарячу піч або біля полум’я свічки, де з них стікає віск. Підносити писанку до полум’я слід було збоку, щоб вона не вкрилася кіптявою.

Процес виготовлення писанки досить складний. Раніше це можна було робити лише у чітко визначений час, з певними замовляннями, чарівні знаки писались відповідними кольорами. Зараз залишилась лише символіка знаку і кольору. За технікою виготовлення раніше існувало двадцять різновидів, на сьогодні широко побутують лише п‘ять. Символічних малюнків у писанці понад сто, найпопулярніші з них:

Кривулька – знаменувала нитку життя, вічність сонячного руху.

Гачковий хрест, або тригер, або ружа – символ найвищого божества наших предків – Сонця.

Сорок клинців – символізували сорок точок життя, успіх господарства, добробут та чесність людини.

Візерунок потрібно вміти прочитати. Наприклад, відомо багато орнаментальних мотивів, що називаються «сорочині лапки», «заячі вушка», «вовчі зуби», «зозулені черевички», хоч нічого спільного з заячими вушками і сорочиними лапками не мають. На них зображено листя, траву, квіти. Візьмімо, наприклад, мотив «вовчі зуби». Графічно він виглядає як маленьке коло з лініями-промінцями. Придивившись пильніше, легко впізнати тут звичайну кульбабу. До зуби». Чи візьмімо писанку. Звану «сосонка». Одразу видно, що карпатські сосни мають на ній дуже змінений вигляд. Ні пишності, ні густоти. Але ж існує рослина сосонка ( хвощ польовий ). Зображення її дуже близьке до того, яке бачимо на писанці.

Кожна місцевість має свої характерні візерунки і кольори. В Яворові – несподівані поєднання геометричного, рослинного і тваринного орнаментів. Писанки з Космача вкриті дрібнесеньким орнаментом, а жовті й оранжеві барви роблять їх променистими, мов сонце. Мініатюри з Шишорів хоч і схожі на космацькі, але драматичніші, контрастніші.

На Гуцульщині поширені кілька десятків назв писанок: «дрібненька», «безконечна», «жовтоклинчики», «коники», «білок рильці», «Смерічка», «соколівка» та ін.

Кожному регіону України притаманна своя колірна гамма. Приміром, для Прикарпаття характерні жовта, червона і чорна барви. На Чернігівщині побутують червоні, чорні та білі кольори. На Полтавщині – жовті, світлозелені, білі; на тлі цих барв наносять розпис яскравими фарбами. На Поліссі, Волині, частині Поділля виготовляють писанки переважно червоні. Для Придніпров’я характерні широкі симетричні поля і товсті лінії. Наддністрянському Поділлю характерні чорні писанки з темним і білим тлом. Бойківські писанки – двобарвні. Гуцульські – ясні, писані жовтим і білим по червоному.

Подекуди на Україні поширилися мальованки, тобто, яйця розмальовані фарбою і пензликом. У роботу йдуть гуаш, акварельні і навіть олійні фарби. На мальованках зображують квіти, людські постаті, відображають свята та інші події. Мальованки часто зустрічаються на ярмарках як сувеніри.

Також досить поширеними були так звані дряпанки. Дряпанки – це крашанки, по яких гострим предметом ( цвяхом, шилом, ножем, товстою голкою та ін. ) видряпується малюнок.

Для Дряпанки вибираємо яйце коричневого відтінку, тому що воно має міцну шкаралупу. Занурюємо його у коричневу фарбу, його у правій руці а яйце у лівій. Орнамент здебільшого рослинний і геометричний, але трапляються і зображення тварин – коників, баранчиків, птахів.

Краса Вкраїнської природи, багатство рідного краю, велич панорами гірських пасм, розлогих степів, плавні, звиви долин з повноводними річками, стрункі трикутники смерек – все це відбивалося в витворах народного мистецтва – писанках. А скільки кольорів! І кожен барвник був природного походження.

Жовтило – жовту фарбу наші предки робили з вивареної яблуневої кори. Кількість кори і води та сорт яблуні визначали відтінок жовтого барвника.