Сторінка
3

Декоративні штори (макраме)

Також важливе значення у макраме має сітка з вузлів. Для плетіння сіток існують такі правила: число ниток, навішаних на основу, повинне бути кратне кількості ниток в одному вузлі; вузликові і робочі нитки вузлів, сплетених в шахматному порядку, міняються місцями після кожного ряду, тому витрачаються рівномірно; число рядків підраховують з бокового краю сітки по крайнім вузлам, враховуючи, що вузли непарних рядів розміщені біля самого краю, а парних – відсунута в глибину; число нанизаних ниток залежить від мотиву орнаменту. Сітки можуть бути ажурними або більш щільними в залежності від числа вузлів в кожній ланці: чим менше вузлів, тим сітка щільніша.

Геометричні фрагменти сіток. Режим вузлів сіток легко перестроюється в геометричні фігури: шестигранники, трикутники, ромби. Техніка плетіння їх дуже проста. Наприклад, якщо плетуть трикутник, то на початку і в кінці кожного ряду не пров’язують по дві крайні нитки і тоді получається на один вузол менше, ніж попередньому ряді. Так плетуть, доки не залишитися всього один вузол.

Сітки з вузлів можна також з’єднувати з іншими фрагментами орнаменту. Одноманітне полотно сіток використовується для створення нових візерунків. На сітках різні плетені фрагменти здаються більш рельєфними, випуклими і виразними.

Ромб. Найчастіше сітки з’єднуються з найрізноманітнішими видами ромбів: відкритий ромб з вузлів “фріволіте”, щільний ромб з горизонтальних брид, ромби з одинарних та подвійних діагональних брид, декоративні ромби і ін.

Ромби з одинарних брид можна прикрасити піко або горизонтальними бридами. Всі ці доповнення виконують перед плетінням нижніх сторін ромба. Наприклад, піко утворюють так: зв’язують останній вузол на верхній стороні ромба, повертають робочу нитку зліва направо і виконують нею вертикальний репсовий вузол на цій самій вузликовій нитці. Залишають піко, заколюють його шпилькою і розвернувши робочу нитку справа наліво зав’язують другий вертикальний репсовий вузол на цій же вузловій нитці. Тепер повертають робочу нитку зліва на право і виконують нею діагональний репсовий вузол. Після цього плетуть нижню сторону ромба на цій же вузловій нитці.

Щільний ромб складається з двох половин – правої і лівої. Починають витинати ромб, зв’язавши дві середні нитки діагональним репсовим вузлом, і дальше виконують дві верхні сторони ромба. Потім ліву половину щільного ромба заповнюють групою брид, паралельній лівій верхній стороні ромба. Для кожної бриди цієї групи вузликову нитку беруть з правого краю, при чому вузликові нитки сусідніх брид не зв’язують між собою, тому кількість вузлів в кожній бриді зменшується на один, доки в послідній бриді не залишиться один вузол. Потім так само виконують групу брид, направлених правій стороні ромба. Закінчуючи ромб зв’язують дві середні нитки репсовим вузлом.

Квіти з брид. Як правило квіти випливають з чотирьох пелюстків: спочатку виконують дві верхні пелюстки з нахилом до центру квітки, скріплюють вузликові нитки пелюстків і далі від центру плетуть нижні пелюстки.

Велику ажурну квітку виконують в такій послідовності6 спочатку плетуть верхній фігурний ромб; потім паралельно його нижні сторони виплітають по нижній бриді; далі плетуть горизонтальні бриди на тих самих вузликових нитках, розвернувши їх до центру квітки; і, перевивши в центрі дві вузликові нитки, плетуть нижню половину квітки в дзеркальному відображені.

Майже кожну пелюстку квітки можна перетворити в листочок, якщо його виконувати окремо. Виконувати листочок можна з похилих брид, з подвійних овальних брид; з овальних і похилих брид.

2.1. Матеріали та обладнання.

Інструменти та обладнання, необхідні для занять з макраме, дуже прості, при чому їх зовсім небагато: подушка для плетіння, шпильки, голка з вушком для пришивання ниток, ножиці, сантиметрова стрічка, тонкий і товстий в’язальні гачки для протягування ниток в складних візерунках і шпиця або шило, необхідні при розв’язуванні неправильно затягнутих вузлів.

Робоча основа для плетіння – стійка, напівм’яка подушечка. Чим зручний цей інструмент, тим швидше виконується робота.

Різновидностей подушок так само багато, як і її замінників. Замість традиційної подушки, набитої тирсою або піском, тепер користуються дошкою з пінопласту або м’якого дерева. Годиться навіть кусок фанери або товстого картону розміром 25 х 40, 30 х 50 см. На них кладуть слой паралону, войлоку або вати товщиною 4 – 6 см. і обтягують темним сукном, однотонним сатином або неяскравою картонною тканиною. Якщо тканина тонка, підкладають клійонку.

Найзручніша подушка з невеликим нахилом. Щоб подушка була стійкою, її можна закріпити до столу струбцинами. Деякі люблять працювати з подушкою у вигляді циліндру (діаметром 12 – 15 см., довжиною 30 – 40 см.). її можна замінити валиком від м’якої мебелі, зафіксувавши таку основу в коробці або на спеціальних козлах.

Великі і довгі вироби плетуть на рамці. Для рамки потрібно заготовити три дошки. Дві довжиною 50 – 60 см., одну довжиною 30 – 40 см. Товщина всіх дощок повинна бути 4 – 5 см., ширина 10 см. Дошки бажано відшліфувати і з’єднати у вигляді букви “П”. Готову рамку прикріплюють до стіни на висоті 130 – 150 см. від підлоги (трохи вище зросту рукодільниці). З лівого і правого боку рамки паралельно набивають цвяхи, на які прикріплюють робочі нитки.