Сторінка
3
Самі концепції сюрреалістів одержували могутню підтримку з боку психоаналізу й інших відкриттів фрейдизму. І перед собою і перед іншими вони одержували вагомі підтвердження правильності своїх устремлінь. Вони не могли не помітити, що "випадкові" методи раннього сюрреалізму (напр. фроттаж) відповідали фрейдовській методиці "вільних асоціацій", що вживалася при вивченні внутрішнього світу людини. Коли пізніше в мистецтві Далі й ін. художників стверджувався принцип ілюзіоністського "фотографування несвідомого", те не можна не згадати про те, що психоаналіз виробив техніку "документального реконструювання " сновидінь. Крім того, психоаналіз звертав першорядну увагу саме на ті стани душі, що насамперед цікавили і сюрреалістів (сон, психічні розлади, дитяча ментальність, первісна психіка, вільна від обмежень і заборон цивілізації). Таким чином, не можна не визнати паралельності інтересів, точок зору, методів і висновків сюрреалізму і фрейдизму.
Досвідчені дані чудового психолога, його проникливість, глибоке знання людської натури підтверджували й освячували устремління сюрреалістів. Більш сильного союзника важко було знайти.
Обновлена Фрейдом психологія залучала до себе широка увага і виглядала як новий погляд на людину, на його історію, його релігію, його мистецтво. Нова психологія доводила, що несвідоме життя людей - бурхлива, активна і багато в чому визначальна поводження, ідеї, творчі можливості людини - розвивається за таким законами, що не мають нічого загального ні з мораллю, ні з розумом, ні з "вічними цінностями". Фрейдизм приводив до того висновку, що найбільший на світі праведник підсвідомо байдужий до заповідей моралі, а кращому мислителю розум не стільки допомагає, скільки заважає.
Європейське людство вже давно було занурено в суперечки про сутність,
межах і необхідності моральності: імморалізм Фрідріха Ніцше мало кого залишив байдужим. Але фрейдизм викликав більш широкий резонанс. Він не був просто філософською тезою. Він був більш-менш науковим плином, він пропонував і прогнозував досвідчену перевірюваність своїх постулатів і висновків, він розробляв клінічні методи впливу на психіку - методи, що давали безсумнівний успіх. Фрейдизм укоренився не тільки на університетських кафедрах і у свідомості інтелектуалів, вона нестримно завойовував собі місце в більш широких сферах суспільного буття. І він виключав мораль і розум із самих основ життєдіяльності людини, вважаючи їх вторинними і багато в чому навіть обтяжними утвореннями цивілізації.
Родина, релігія, держава, заповіді, правила етики, логічні поняття, естетичні норми з позицій фрейдизму випливало розуміти як щось умовне. Безумовна ж і абсолютна несвідоме життя з усіма своїми особливими законами, що склалися задовго до того, як з'явилися поняття про добро і зло, про бога, про розум. Фрейдизм переконливо доводив, що не можна недооцінювати значення чи підсвідомості вважати його чимось другорядним. Воно не рудимент, не атавізм, що зрідка проривається в снах, обмовках, хворобливих маніях. Фрейдизм відкрив дорогу "фрейдистської історії мистецтва". Завдяки фрейдизму сюрреалізм одержав можливість наполягати на тому, що він не необґрунтована фантазія, не вигадка анархістів, а нове слово в розумінні людини, мистецтва, історії, думки. Це була така солідна опора, що вже не приходиться дивуватися впливовості і поширеності сюрреалізму, його всеохоплення до середини ХХ століття.
Далі і ніцшеанство.
Вище вже було сказано, що європейська культура XX в. зазнала впливу від філолофсько-художнього Фрідріха Ніцше, що у своїх добутках ("По ту сторону добра і зла" 1886р.) виступав із критикою буржуазної культури і проповідував естетичний імморалізм, тобто нігілістичне відношення до всяких моральних принципів. У книзі "Так говорив Заратустра" 1883-84р. Ніцше створив міф про "надлюдину", при цьому культ сильної особистості сполучався в нього з романтичним ідеалом "людини майбутнього".
Сальвадор Далі був послідовним представником ніцшеанства ХХ ст. Далі читав і почитав Ф.Ніцше, вів з ним діалоги у своїх картинах і своїх писаннях. У "Щоденнику одного генія" неодноразово згадується Ніцше. Далі писав:"Заратустра здавався мені героєм грандіозних масштбів, чиєю величчю душі я щиро захоплювався . Настане день і я перевершу його своєю величчю!"(3). Слова "надлюдин - сенс життя"(4) - стали одним з девізів Далі. У його "Щоденнику" читаємо: "Саме головне на світі - це Гала і Далі. Потім йде однієї Далі. А на' третім місці - всі інші, розуміється включаючи і нас двох". І зрозуміло, що геніальнійший з геніїв, рятівник людства і творець нової світобудови не зобов'язаний підкорятися правилам поведінки всіх інших людей. Сальвадор Далі неухильно пам'ятає про цьому і постійно нагадує про свою винятковість дуже своєрідними способами: розповідає про тім, про що "не прийнято" говорити через заборони, що накладаються соромом, пише на одній зі своїх картин: "Я ненавиджу свою матір", що щиро любив, робить учинки, що шокують публіку,, наприклад, прибуває в Сорбонну на свою лекцію про "Мереживницю" Носороге і Носорогу на білому "ролс-ройсе", набитому тисячью качанов кольорової чи капусти стріляє на Монмартре з аркебузи по гравірувальному камені, створюючи тим самим ілюстрації до "Дон Кихоту".
Сюрреалізм Сальвадору Далі
Сам Далі так пише про те, як починалася його сюрреалістична творчість: "Але от случилося те, чому призначене було случитися, - з'явився Далі. Сюрреаліст до мозку кіст, спонукуваний ніцшеанской "волею до влади", він проголосив необмежену волю від якого-небудь естетического чи морального примуса і заявив, що можна йти до кінця, до самих крайніх, екстремальних меж у будь-якому творчому експерименті, не піклуючись ні про яку чи послідовність наступності"(3).
Завантажити реферат