Сторінка
8
Наприкінці XVII на початку ХХ ст. в Україні виник хасидизм, вчення якого перенесло вагу святості на щирі молитовні контакти з Богом на зміну постійному глибокому вивченню подробиць вчення Тори – з розуму до серця і наголошувало на тому, що обов'язок єврея завжди відчувати себе щасливим, «щоб не сталося – все на краще». Довший час хасидизм не сприймали на інших територіях, але згодом він охопив значну частину єврейства.
З появою хасидизму і центр єврейської «святої праці» книгодрукування – опинився в Україні. Спочатку Жовква, а згодом Львів стали постачальниками релігійних видань для всієї східної і південної Європи аж до 1939 р. На Поділлі та Волині наприкінці XVIII – в першій половині XIX ст. почергово діяло 33 єврейські друкарні, було створено і видано десятки хасидських книг, у яких, до речі, містяться посилання і на народну мудрість «мужиків» (українців). Згодом тут робила певні кроки і єврейська історична наука, спочатку на сторінках «Киевской старины», а тоді у працях Єврейської історико-археографічної комісії – вже в УРСР у двадцяті роки XX ст. Тут, зокрема в Одесі, в середині XIX і на початку XX ст. сформувалися перші в Росії єврейські періодичні видання і видавництва («Разсвет». «Сіон»). Тут формувалися і різні варіанти єврейської світської освіти.
СЬОГОДЕННЯ
Євреї складають менше 1% населення України - близько 480 тисяч чоловік, - але їхня культурна вага дуже значна. За останні кілька років єврейський рух в Україні став впливовою суспільною силою. У майже 100 містах України створено близько 300 єврейських організацій та громад, діє понад 70 синагог. З'явилися культурні та просвітницькі центри, клуби, недільні та загальноосвітні школи, дитячі табори тощо
МОЖЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ
Сьогодні в Україні діють єврейські дитячі садки, школи, вузи. Соломонів університет, відкритий університет „Ізраїль”.
ЮДАЇЗМ В УКРАЇНІ
На території сучасної України юдаїзм з'явився у ІХ ст., коли його прийняли тюрки-хазари. Тоді ж сюди прибули і караїми, релігія яких є різновидом юдаїзму. Пізніше, у середньовіччі, євреї потрапляли в Україну (що перебувала у складі Речі Посполитої) через Західну Європу, зокрема Німеччину, де на основі івриту та німецької склалася їх друга мова – ідиш . Згодом, зайнявши більшість України та Білорусі, Російська імперія дозволила їм проживати лише на цих землях, у т. зв. „смузі осілості”. У Галичині євреї вперше згадуються 1030 року. 3 2-ї пол. XIV ст. вони перебували під опікою польських королів i магнатства. Дуже значним було єврейське населення Галичини та Буковини у складі Австро-Угорської імперії, складаючи бл. 5% світового єврейства.
Значно поширений в Україні хасидизм – релігійний рух, що виник на її землях. Заснував його рабин Ісраель бен Елізер (бл. 1700-1760) з Галичини, знаний як Баал-Шем-Тов („власник доброго імені”), скорочено – Бешт. Іншим засновником хасидизму був рабин Нахман з Брацлава (1772-1810), внук Бешта. Хасидизм навчає, яким чином кожен єврей може служити Всевишньому. Одна з базових тез: прості звичайні євреї, через непорочність у Служінні, вивчення Внутрішньої Тори та зв'язок з праведниками можуть досягти правдивої близькості з Творцем. Саме слово хасид означає „благочестивий”. У наші дні в м. Умані на Черкащині споруджується грандіозний меморіал Рабі Нахмана зі синагогою на 5 тисяч осіб, яка має стати найбільшою у світі.
Хасидський рух має чимало відгалужень, засновники багатьох з них також проживали чи походять з України, наприклад, засновником Сквирського напряму був рабин Нахум з Чорнобиля, Вижницького – рабин з Косова. Одним з відгалужень хасидизму є Хабад-Любавич – філософія, рух та організація водночас. ХаБаД – це абревіатура назв трьох перших сфірот (структур): Хохма (мудрість), Біна (розуміння), Даат (знання), що дала назву заснованому раббі Шнеуром-Залманом з Ляд (1745-1812) напрямку в хасидизмі, де уявлення про ці сфірот посідають особливе місце. Друга частина назви походить від поліського містечка, де протягом століття перебував центр цього руху.
ЮДАЇКА В УКРАЇНІ
У міжвоєнний період (1918-1939) почали закладатися підвалини української юдаїки. Першим науково-дослідним закладом на українських землях, який спеціалізувався на проблемах єврейської історії та культури, стала Єврейська історично-археографічна комісія, створена влітку 1919 р. при Всеукраїнській Академії наук. За час існування Комісії її співробітники зібрали, опрацювали та спромоглися видати значну кількість архівних матеріалів, переважна більшість яких була зосереджена в Київському Центральному Архіві ім. Антоновича. Дослідження Іллі Ґаланта та його колег торкалися історії євреїв на Київщині, Волині та Поділлі. Головним здобутком наукової діяльності Комісії є два томи збірника праць Комісії, виданих 1928-1929рр. у Києві.
У системі Академії наук УРСР до початку війни діяла ще Кафедра Єврейської культури, керівником якої був Йосип Ліберберг. Наприкінці 1929 р. Кафедра була перетворена на Інститут єврейської пролетарської культури [ІЄПКу], що проіснував до 1936 року. Цьому Тут, зокрема, функціонувало шість відділів (історичний, філологічний, етнографічний, літературний, соціально-економічний та педагогічний) і декілька допоміжних установ, як-от: Центральний Архів Єврейської Преси, що одержував близько 400 видань з юдаїки з усього світу (передусім з європейських країн, США, Латинської Америки); Єврейська Наукова Бібліотека з фондом понад 60 тис. томів; Музей Єврейської Сучасності. На стан 1934 р. в Інституті працювало понад 100 співробітників, а директором був Нахум Штіф, видатний єврейський філолог, засновник і перший директор ІВО ["їдише віссеншафтліхе організаціє"] - міжнародного центру вивчення їдишистської культури, який до Другої світової війни (1925-1939) знаходився у Вільно, а після війни продовжив роботу в Нью-Йорку, де існує донині.
З розгортанням сталінського терору ІЄПКу на початку 1936 p. був закритий (частину співробітників заарештували за звинуваченням у троцькізмі). Проте наприкінці того таки 1936 p. Інститут був у скороченому вигляді відновлений під назвою Кабінету єврейської мови, літератури та фольклору при АН УРСР; керівником став відомий єврейський філолог, член-кореспондент АН УРСР Елі Співак. Проблематика Кабінету була звужена до вивчення проблем єврейської граматики, літературної мови, лексикології та перекладів.
Завантажити реферат