Сторінка
2

Таємниці музики, філософія музики

Сьогодні, можна сказати, музика має тенденцію зайняти місце релігії. Якщо, слухаючи музику, людина деякою мірою прив'язана до затишних значних гармоній, то здається можливим зупинитися на певному містичному агностицизмі, який має алергію до доктринальних формулювань або метафізичних пояснень. Згідно цього чисельні сучасні композитори залишаються вірними релігійним практикам і поведінці, не обіймаючи офіційного вірування (Воген Уільямс, Хауелс, Брітн, Тіпетт, Максуел Девіс).

Проте, в той самий час, музика залишається засобом для наполегливості чіткої віри і офіційної релігії. Це не дивує, оскільки для думаючої особи, як вказує композитор Джеймс Мак Міллан, музика представляє велику тайну: як це можливо, що математично організовані уклади звуку спроможні надихнути великі емоції. Ми досі стоїмо перед піфагорською істиною про те, що музика, ймовірно, єднає душу і тіло, розум і пристрасті, окрему особу із суспільством і світом. До того ж, будь-яка музична традиція певною мірою містить в собі певні погляди про час, простір і вічність, або про емоційне і розумне чи індивідуальне і загальне. Хоча музика і без слів, згідно виразу епохи Відродження, сама по собі вона є організованою мовою, придатною певною мірою до перекладу в інші естетичні ідіоми і інші дискурси.

Комплексні наукові дослідження та численні історичні свідчення підтверджують, що танці, пісні та звукове інтонування з'явились набагато раніше, ніж мова. Це дає підстави припустити, що власне музика була первісною мовою людства. У процесі серйозних наукових спостережень було з'ясовано, що близько двох третин мікроскопічних волосків у внутрішньому вусі людини здатні реагувати на звуки широкого музичного діапазону – від 3000 до 20000 герц. Це свідчить на користь гіпотези, що з незапам'ятних часів люди спілкувались між собою в основному за допомогою високочастотного інтонування. Існують численні наукові факти, що ця первісна "пісня" складалась переважно з інтонацій по 2–3 звуки, які були зрозумілі кожному.

Без перебільшення, музика була й залишається чи не єдиною мовою, зрозумілою для всього людства, засобом спілкування й порозуміння між різними народами в сучасному світі, адже вона містить універсальні складові, що однаковою мірою впливають і на живі істоти, і на так звану "неживу" матерію. Музика є універсальним засобом інформаційного обміну між людьми, незалежно від їх расової, національної, соціальної та релігійної приналежності, рівня освіченості та фінансової забезпеченості. Для того, щоб з висоти третього тисячоліття з і можливою повнотою осягнути всю глибину впливу музики на людину, розкрити механізми і висвітлити результати чудодійної сили музичного мистецтва, необхідно передусім звернутись до існуючої в сучасній фізичній науці інформаційної картини світу й визначення місця людини в ній. Вчені стверджують, що людський організм є одночасно приймачем і аналізатором різних інформаційних струмів оточуючого світу, і сама людина виступає носієм інформації. Власне ж інформація як фундаментальна сутність природи – універсальна якість предметів, істот, явищ, процесів, що знаходять прояв у здатності сприймати внутрішній стан і вплив оточуючого середовища, осмислювати одержані відомості й передавати наслідки обробки іншим предметам, істотам, явищам, процесам. Отже, інформацією пронизані всі матеріальні об'єкти й процеси, а весь оточуючий нас простір утворює інформаційне поле. Більше того, життя на Землі було б неможливим, якби живі істоти не сприймали інформацію, що надходить із зовнішнього світу, не вміли її обробляти та обмінюватися нею з іншими живими істотами.

Останні наукові дослідження обґрунтовують дві форми надходження інформації до людського мозку, які визначаються рефлективним і континуальним мисленням. В першому випадку людина одержує вербальну інформацію, вона мислить словами, часом перетворюючи слова в образи. Проте вербальний спосіб передачі інформації має порівняно невеликий інформаційний вміст. Він потребує активного втручання мозкових структур для декодування, переосмислення, доповнення й упорядкування прийнятої інформації. І як наслідок – незнання мови робить одержану інформацію безплідною для створення образу. За умов континуальної свідомості процес мислення відбувається не засобами мовлення, не словами, а образами. Образне мислення характеризується незрівнянно більшим об'ємом надходженням інформації до людського мозку за одиницю часу.

Цікаво, що готовність до сприйняття й обробки певної інформації виявляється у дитини ще за кілька тижнів до появи її на світ. На цей період коркові клітини основних відділів мозку – зорового, слухового й шкірного – дозрівають до такого стану, що вже здатні проявити певні функціональні якості. Вченими було з'ясовано, що на 32-му тижні утробного життя дитина сприймає звукові подразнення. При цьому на сильні звуки вона реагує певними рухами, зокрема скороченням мімічних м'язів. Якщо в перші тижні життя дитині ще складно розрізняти звуки, дистанційовані на півтори октави, то вже з плином часу вона засвідчує здатність більш чіткої диференціації. (Та найголовніше, що перші умовні рефлекси утворюються в людини саме на звук, а вже згодом на світло).

Вербальне мислення стає фундаментом для розвитку абстрактного мислення і закладає підвалини комунікативних відносин. Науково доведено, що права півкуля головного мозку людини відповідає за образне мислення й емоції. І на противагу їй - логічне й абстрактне мислення (яке в процесі еволюції посіло провідне місце) контролюється лівою півкулею. Поступово в ході еволюції права півкуля спочатку у чоловіків, а згодом і в жінок, починає все інтенсивніше пригнічуватися діяльністю лівої. З плином часу людське суспільство все більше й більше користується логікою, ніж емоціями та інтуіцією.