Сторінка
2
Слухацька музична діяльність не є пасивно-споглядальним процесом. Результат її залежить від особливостей слухача і є адекватним музичному матеріалу. При цьому психіка відображає смисл і форму музичного твору. Інтонаційно-образна природа музики зумовлює як особливий характер її слухового сприйняття, так і специфіку шляхів пізнання її змісту за допомогою інтонаційно-образного осмислення музичної форми як процесу. Відтак процес розуміння музичного матеріалу (який складається з певної кількості музичних звуків) є організацією одиниць вищого порядку, коли відбувається диференціювання, аналіз музичних явищ у відповідних до контексту явищах (музичний мотив, фраза, створення тих чи інших, адекватних чи неадекватних образів тощо) і реалізації зв’язків (гармонічних, інтонаційних, метроритмічних, ладотональних, стильових тощо), які створюють цей контекст.
Таким чином, музично-естетична культура є інтегрованою властивістю творчої особистості, яка характеризує міру засвоєння нею музичних цінностей суспільства, ступінь розвитку її сутнісних сил, що проявляється у власних якостях і результатах музичної діяльності, а також є проявом її творчої діяльності та розкриттям таких унікальних особливостей, якими є творчі здібності. Звідси правомірним можна вважати висновок, що музичне мистецтво та його відправна — музична культура — є своєрідним виразом об'єктивізації та реалізації здатності людини розкривати власне духовно-естетичне ставлення до дійсності в процесі практично-творчої діяльності, а крізь нього становлення власного «Я».
У Національній державній комплексній програмі естетичного виховання одним із основних завдань навчального процесу визнано формування у підростаючого покоління високих духовних запитів і музичних смаків шляхом відродження національної культури, збереження її надбань.
Чільне місце в розвитку особистості відводиться естетичному вихованню молодого покоління засобами музичного мистецтва, які формувалися на ґрунті народної педагогіки в загальноєвропейському контексті. Важливою умовою засвоєння особистістю освітнього досвіду є її участь у музичній діяльності. Естетичні почуття, народжені в процесі виконання і сприймання музичних творів, служать вагомим чинником духовного збагачення через усвідомлення та засвоєння змісту цих творів.
Отже, виходячи з вищесказаного можна зробити наступні висновки:
Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика.
Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх для внутрішнього переживання і уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи.
Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи , діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку вимову, сприяє правильному засвоєнню слів. Крім того, слова в пісні підпорядковані певному ритму, що також допомагає вимові важких звуків і складів.
Музика – могутнє джерело думки. Без музичного виховання неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини. Першоджерелом музики є не тільки навколишній світ, а й сама людина, її духовність, мислення і мова. Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості предметів і явищ дійсності. Увага дитини немовби зосереджується на предметах і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово.
Дитина творить словом, черпаючи в навколишньому світі матеріал для нових уявлень і роздумів.
Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.
Список використаної літератури
1. Грицюк Н., Зінькевич О., Майбурова К., Шурона Н. Слухання музики в школі. – К., 1992.
2. Дмитриева Л. Г., Черноиваненко Н. М. Методика музыкального вопитания в школе. – М, 1989.
3. Лужний В. Методика викладання музики. – К., 1984.
4. Огороднов Д. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе. – Київ, 1987.
5. Ростовський О. Я. Методика викладання музики в початковій школі. – Тернопіль. – Навчальна книга “Богдан”. –2000.
1 2