Сторінка
3

В гаю зеленькім

Виразна та яскрава мелодія сопрано повинна бути подана чітко, акурат­но, виспівуючи дрібні тривалості. За цим треба слідкувати і вперто,напо­легливо цього домагатися.

Про альтову і басову партії можна сказати, що вони написані з цілкови­тим знанням голосу та його можливостей, але від співаків вимагається значна вокальна культура.

Найбільш відповідальною партією для ансамблю є партія тенорів. У сьо­мому такті необхідність співати на нюансі "піано" в помірному темпі, за­грожує тенорам не точною інтонацією і заявою динамічною напруженістю.

ОСОБЛИВОСТІ ІНТОНУВАННЯ.

Однією із основних властивостей кожного хору є стрій. Строєм зветься правильне, точне інтонування інтервалів у їх мелодичному й гармонічному видах. Чистота інтонації - наріжний камінь, на якому базується будова хорового мистецтва. Без правильної й точної звукової бази про утворення хо­ру художнього значення не може бути й мови. Інтонація робить легким І доступним для співаків найтонше нюансування.

Важкими для інтонування будуть такти 5-6; 13-14.

Малі секунди вниз у переважній більшості випадків виконуються "трі­шечки" нижче. Отже, співати їх треба якомога гостріше. До цього всього тре­ба додати, що особливо небезпечними для Інтонування в мажорному ладі, є III та УІІ щаблі: III щабель - як типовий для визначення і фіксування мажорного ладу; УІІ- як ввідний тон.

Щодо інтервалу ч.4,то вона інтонується легко і майже завжди чисто. Проте, треба бути дуже обережними,Інтонуючи кварту вгору на нюансі "форте". Тут можливе підвищення, а на нюансі "піано" - пониження. Чисті кварти при низхідному русі співаються легше,

ОСОБЛИВОСТІ СПІВОЧОГО ДИХАННЯ.

Дуже Істотним моментом під час виконання даного твору, буде наявність, так званого "ланцюгового" дихання. В окремих місцях користуємося пофразовим диханням.

Всьому хоровому творові "В гаю зелененькім" Ф.Колесси властива спі­вучість і це зобов’язує виконавців до компактного звучання. Одним із за­собів для його досягнення і буде "ланцюгове" дихання, суть якого полягає в тому, що передих дається частинам голосів партії поперемінно /через од­ного/. Це забезпечує безперервне звучання всієї партії.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЙОМІВ ЗВУКОВЕДЕНня.

В даному творі прийом звуковедення. який найкраще сприяє інтерпрета­ції твору, буде "легато". Диригентський жест легато- зв’язно.

ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДУ ХОРУ ТА ЙОГО КВАЛІФІКАЦІЯ.

Твір може виконуватися як середнім, так і великим складом хору. Кваліфікація хору - професійний, навчальний, добре розвинутий самодіяльний»

ДИРИГЕНТСЬКО-ВИКОНАВСЬКИЙ АНАЛІЗ.

У творі "В гаю зелененькім" диригент користується основною чотиридольною схемою:

В процесі диригування хором диригент зустрічається з такими техніч­ними труднощами, як впевнений показ вступу, який ділиться на три моменти:

- увага /перевірив чи - потові співаки/;

- дихання /сигнал для набирання дихання/;

- вступ /вольовий рух рук, стремління до точки опори, яка служить момен­том початку подачі хором звучання/.

Так як твір починається з першої долі, замахом для вступу буде служи­ти четверта доля:

Показ зняття не менш важливий від показу вступу. Слід пам’ятати, що чим довша тривалість ноти, яку знімають, тим краще треба підготувати її зняття. Підготовляють її завжди жестом попередньої долі, який роблять трохи довшим, більш виразним, а жест тієї долі, на яку припадає зняття, поступово пришвидшують і в кінці його роблять криву або петлю.

В кінці кожного куплету диригент знімає звучання хору на четверту долю:

Дуже важливим є зняття в кінці даного твору. Це зняття повинно бути чітким і виразним та відповідати характеру твору і динаміці. Зняття в кінці твору припадає на четверту долю такту:

Всі диригентські жести із зовнішнього боку повинні бути, в межах мож­ливого, витончені, красиві, а для хору виразні та зрозумілі.

Таксування довгих тривалостей зустрічається у 2, 4, 5, 6, 8, 10, 12, 13-14, 16 тактах твору. Це половинні ноти, які припадають на третю та четверту до­лі такту:

Жестами ця затримка відтворюється так: зазначають лише початок да­ної довгої ритмічної вартості, а потім її кінець. Проміжні долі, які заповнюють цю довгу ритмічну вартість, зазначають дуже малими, майже непомітними жестами, якими лише ніби реєструють ці долі. Наприклад, у дру­гому такті другої варіації / на словах " . без сокири" /:

У четвертому такті треба зробити чіткий показ синкопи на третій долі в партії сопрано з подальшим переходом на наступну долю в ін­ших - полосах.

ДИНАМІКА.

Динаміка та II зміни належать до найбільш дійових засобів виразнос­ті, якими композитор збагачує музичний твір. Тому диригент повинен вмі­ти правильно відобразити жестами найрізноманітніші динамічні відтінки.

У тих випадках,коли хор має розвинути силу звучання,жести рук по­винні бути широкими, енергійними; зменшення сили звучності вимагає від­повідного пом’якшення жесту.

У підході до кульмінації твору, у проведенні фрази, дуже доречним бу­де використання міміки обличчя, руху голови.

Динаміка твору "В гаю зелененькім" дуже багата й різноманітна. Розви­ток і зміна почуттів закоханого парубка передаються різкими динамічни­ми контрастами: від "піано" до "форте", які відповідають змістові сло­весного тексту. В кінці твору, на. словах "буду колисать помалючки", ком­позитор використовує відповідний динамічний нюанс "піано".

Кульмінація твору припадає на 13-14 такти:

ДИКЦІЯ І ОРФОЕПІЯ.

Дикція в хорі є одним із дуже важливих показників його технічної зрілості і художньої досконалості. Суть дикції полягає в ясній І ви­разній вимові тексту.

Українська орфоепія не дуже відрізняється від орфографії. Українсь­кий текст здебільшого вимовляється так, як пишеться. Кінці слів повинні бути чіткими, а початий - рельєфними. Так як. даний твір відрізняється різноманітною динамікою, то треба пам’ятати, що при динамічному нюансі "форте", а тим більше на динаміці "піано", дикція повинна бути одинако­во, виразною.

Особливу увагу слід звернути на правильну артикуляцію голосних "а","о","є","I", тобто при співі домагатися так - званого "закритого" звуку. Щоб краще співаки зрозуміли різницю між "білим" і "прикритим" звуком, треба практично проілюструвати, а саме: спочатку подати звук /першу мить/ затуленим ротом, а тоді швидко його розтуливши, артикулюва­ти потрібний голосний звук.