Сторінка
2

Загальні відомості про твір «Чайка», написаний на слова Андрія Пашка, композитором Євгеном Козаком

Ладотональні особливості:

Основна тональність твору e-moll (Z-dur)

Розподіл музично-тематичного матеріалу

Мелодія в партії сопрано наспівна, плавна, носить розповідний характер, зустрічаються стрибки. На початку твору є стрибок на ч.5.

Далі мелодія рухається плавно. Ритмічний рисунок в партії сопрано не постійний.

Приклад:

В альтовій, як і в партії сопрано спостерігається спокійний, плавний рух мелодії. При вступі альти не мають стрибків, лише в шостому такті на ч.5, в 19-му такті на ч.5, в 22-му – на ч.5. і ч.4, в 30-му – на ч.4. В альтовій партії зустрічається стрибкоподібне голосоведення.

В хоровій фактурі зустрічається багато підголосків. Наприклад в 16-му такті підголосок веде партія альтів:

Альтова партія цікава мелодичними поспівками на “Ой”

Ритмічний рисунок в підголосках різних партій постійно замінюється. Наприклад підголосок в партії тенорів.

Ритмічний рисунок в партії тенорів також має різні вартості.

В порівнянні з усіма партіями в басовій парті зустрічається багато стрибків на різні інтервали, на м.7, м.6, ч.4.

В партії басів зустрічаються підголоскові ходи і приспівки на “Ой”.

Ритмічний рисунок в басів, як ів усіх інших партіях не постійний. На протязі твору змінюється.

Характеристика фактури

Фактура твору: підголоскові поліфонія з елементами гомофонного викладу.

Підголоскові поліфонія:

Гомофонія:

Детальний аналіз гармонії

Композитор використовує класичний стиль гармонії. Гармонізація цікава, місцями спостерігаються насичені сентактоди.

Наприклад: V7/Vч3/ІІІ2/ Vч3/ V7- VІІ- V7/

Проте у функціональних послідовностях композитор дотримується строгих норм. Спостерігаються місця, де гармонізація здійснюється однією функцією з допомогою її обернень:

-І-/-І6-І64/.

Крім насичених септакордів композитор використав прості функції, як наприклад:

Гармонічні послідовності

e-mjll

V/V65/ V/V64/ІІ/ V7/V43/-І VІІ2-І V43//

e-mjll

I/I64/II2/II43/ VII-I/I64/II2/II65/II2//

IV/I2//I2/Vi//I2/IV6/VI7/VI//

G-dur

I6/I43/II/V7/I7/VII/I/I/II/VII7//

e-moll

I/I6/ I/II7/ I//I65/ I64/I6/IV/II65/I6//

IV/IV7/VII/VII7/I6/IV/I64//I/II2/VI/II/I6//

II65/IV/I64/IV/IV2/IV64/I/II65/I//

Взаємозв’язок фактури із змістом твору і виражальними засобами

Яскравим виражальним засобом для композитора в цьому творі є мелодія. Композитор створив мелодію, дуже близьку до українсько народної пісні, які з тугою та смутком передають жаль матері за дітьми, яких вона або втратила, або з якими вона розлучилась.

Куплетно – варіаційне проведення головного тематичного матеріалу урізноманітнює його, надає йому різних відтінків, в залежності від варіації. Особливо. Зображальністю послужило звукове наслідування крику чайки. Цього композитор досягає з допомогою відповідного ритмічного малюнку та інтервальних стрибків на ч.4, ч.5.

Велику зображальну силу в творі має такий музичний засіб як гармонія. Вона характеризує загальну легкість, прозорість. Цікавий зображальний її виклад фактури. Імітаційна поліфонія в великій мірі допомогла створити враження перекликання. З великим врахуванням тембрів голосових партій, композитор веде тему то в сопрано і альтах, то в басах і тенорах, а то лише в партії сопрано. В такі моменти, коли жіночі голоси (сопрано і альт) ведуть в терцію мелодію, створюється дійсно враження жіночого плану, лементування.

Для образного відтворення змісту слів послужив композитору також ладоточальський план. Використовується мінорний лад—еmoll, а також в якісь мірі наближує до інтонації народних пісень. Хоровий твір Євгена Козака має деякі спільні риси з обробкою українською народною піснею “Ой горе тій чайці” в обробці М.Леонтовича.

Вокально-хоровий аналіз.

Тип і вид хору: даний твір написаний для повного чоритиголосного мішаного хору. На протязі всього твору зустрічається поділ хорових партій. Тепер поділяється на два голоси в 20-му такті. Зустрічаються актавні унісони між тенором і альтом в 6, 14, 15, 18-му тактах.

Діапазон хорових партій

тенор бас

діапазон хору

Теситурні умови: Теситурні умови цього твору вигідні для всіх партій. Тому з цієї сторони труднощів для хористів немає.

Твір Євгена Козака “Чайка” не відноситься до складних у вокальному співвідношення: Вокальне навантаження хорових партій не одинакове. Більше навантажені сопрано і альт, менш навантажені тенори і баси. Твір написаний в середній теситурі і звучить на різній динаміці.

Теситурне і динамічне співвідношення партій

Співвідношення між теситурним і динамічним наростанням в творі, у більшості випадків, цілком пропорціональне. Проте в деяких місцях немає такого співвідношення. Тобто теситура голосів середня, а динамічний нюанс форте ( ).

Приклад пропорціональ-

ного співвідношення.

Приклад, коли теситура з динамікою не мають пропорціонального співвідношення.

Якщо говорити про хоровий ансамбль, то слід зазначити, що померонічний виклад немає особливих небезпеки у відсутності такого ансамблю. Хорова фактура написана настільки логічно, що виділяється сам тема, бо вона проходить на витриманих голосах: 2,3,4 т.

Роль хорових партій у творі

Хорові партії в творі виконують не одинакову роль. На початку твору головнішою є та парті, в якій проходить головна тема. Головна тема не зразу з’являється в партії сопрано.

Спочатку є три тактовій вступ, після якого тема проходить в партії сопрано.

Проте в партитурі зустрічається багато випадків, коли основна тема на короткий час переходить від сопрано до альтів і басів. Так як на початку твору, де імітується кигикання чайки, тематичний матеріал ведуть тенори, пізніше (2,3, 4 т.) її перехоплюють баси.

В 22 такті основна тема звучить в басів, потім ще на півтакта вона повертається до альтової партії, та в другій половині цього такту мелодія знову повертається до сопрано, вони її ведуть до кінця твору.

Так, як стиль хорового викладу підголоскові поліфонія – хорова фактура насичена тематичним розгалуженням, тобто багата на підголоски. Завдяки тонкому відчуттю хорових тембрів і знову наближена до народної пісні, композитор Є.Козак дуже вдало використовує тембральні можливості всього твору.

Підголовки прикрашають головну тему ритмічною різноманіттю, доповнюють її.

Особливості інтонування

Так як твір в мінорному ладі (e-moll), диригент повинен добре проглянути хорову партитуру і зазначити тенденцію в інтонуванні, тобто часткове підвищення, та часткове пониження ступенів ладу згідно їхнього тяготіння та голосоведіння. При роботі над хоровим строєм треба пам’ятати, що основні та квіткові ступені ладу треба інтонувати стійко, іноді навіть дещо завищуючи.

Зате терцію мінору слід інтонувати з пониженням, тобто “тупо”. В даному творі використаний гармонічний лад мінору, тому сьомий ступінь слід інтонувати особливо “гостро”.