Сторінка
9
Оскільки у короткостроковому періоді капітал залишається незміним, то пристосування обсягів вир-ва фірми до ринкових умов для мінімізації збитків досягається маневруванням змінними витратами.
Побудова моделі поведінки виробника вимагає з’ясування механізму пошуку відповіді на такі запитання:
1.варто чи не варто виробляти продукт?
2.Якщо варто, то скільки?
3.Які прибутки чи збитки принесн це виробництво?
У мікроекономіці існує два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та сукупних витрат(TC) і граничного доходу і граничних витрат(MC).
Якщо за будь-яких обсягів вир-ва сукупні витрати перевищують валовий дохід, то треба шукати таке рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить вир-во , то її збитки будуть = постійним витратам(FC). Тому за умови загальної збитковості вир-ва, варто виробляти якийсь обсяг продукції, якщо загальні збитки фірми будуть меншими, ніж постійні витрати.Такий результат буде тоді, коли валовий дохід перевищуватиме змінні витрати:
ТС – ТR < FC; ( FC + VC ) – TR < FC; VC < TR.
Таким чином, відповідь на перше запитання така: фірмі доцільно здійснювати вир-во у короткостроковому періоді за умови, що її збитки менші, ніж постійні витрати.
Маючи на увазі загальний принцип поведінки виробника, досить легко відповісти на друге запитання: у короткостроковому періоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона мінімізує свої збитки.
Для відповіді на третє запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі вир-ва: збиток фірми буде = різниці між валовим доходом і сукупними витратами.
Моделі виробу виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і валового доходу можна показати графічно:
Графік
Фірма вирішуватиме завдання мінімізації прибутку, якщо лінія валового доходу лежатиме нижче від кривої сукупних витрат, але перетинатиме криву змінних витрат(VC). Мінімальні збитки будуть тоді, коли вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою сукупних витрат досягатиме найменшого значення.
Якщо лінія валового доходу розташована навіть нижче за криву змінних витрат, то найменші збитки фірма матиме, коли припинить вир-во.
Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти граничний дохід з граничними витратами.
24. СПРАВЕДЛИВІСТЬ І ЦІНОВА ДИСКРИМІНАЦІЯ МОНОПОЛІЇ
При цьому механізмі монополія встан.ціни на свій продукт на різних ринках різний. Ціна залежить від попиту і доходів споживачів в регіоні, причому ціна не залежить від витрат на вир-во продукції в різних секторах ринку.
Умови цінової дискримінації
1.сильна монопольна влада
2.виключається можливість перепродажу монопольного продукту.
3.Різні сектори ринку, які відрізняються по ціні продажу повинні відрізнятися по еластичності попиту на еластичний товар.
Графік
Більш високі ціни встан.в секторах з меньшою еластичністю.
Результати для п. цінової дискримінації
1.Одержання додаткових прибутків монополістом і збільшення заг.величини прибутку
2.Відбув.вир-во більшої кількості мон.продукту, а значить більша к-сть споживачів може задовольнити свої потреби.
Обмеженням для цінової дискримінації є антимонопольне законодавство.
25. ЦІНОВА ПОЛІТИКА ОЛІГОПОЛІСТИЧНИХ ФІРМ.
В олігополістичній галузі існує конкуренція між декількома п., кожне з яких може самостійно впливати на ціну продукту.
Що стосується олігополістичного ринку, то він взагалі не піддається дослідженю. Його аналіз, що проводиться у мікроекономіці, дає змогу виділити щонайменше дві загальні закономірності:
1.Олігополістичні ціни мають тенденцію бути негнучкими, або “жорсткими”
2.Якщо олігополістичні ціни все-таки змінюються, то найбільш вирогідно, що всі фірми роблять це одночасно.
Олігополістична поведінка передбачає наявність стимулів до погоджених дій або до таємного зговору при встановлені ціни.
Виявлення цих закономірностей є результатом дослідження цінової політики олігополіста. Може бути чотири варіанти поведінки олігополіста у галузі ціноутворення: ламана крива попиту, ціноутворення зумовлене таємним зговором, лідерство у цінах, ціноутворення за принципом “ витрати плюс ”.
Таким чином, олігополісти фактично не використовують цінової конкуренції: це може бути досить небезпечним як для ініціатора, так і для всіх учасників ринку. Тому на олігополістичному ринку переважає нецінова конкуренція.
25. ЦІНОВА ПОЛІТИКА ОЛІГОПОЛІСТИЧНИХ ФІРМ.
Олігополія – така ринкова модель, яка характеризується наявністю на ринку кількох фірм, які при формуванні своєї політики повинні враховувати реакції своїх конкурентів. Олігополія виникає внаслідок злиття, а також у зв’язку з наявністю різних бар’єрів.
Характері риси: 1. відносно невелика к-сть фірм присутніх на ринку 2. однорідний або диференційований 3. Високі бар’єри входження в галузь 4. Загальна взаємозалежність учасників ринку => необхідність враховувати реакцію конкурента при розробці своєї стратегії. Це є унікальна для олігополії риса.
Для фірм за олігополії є кілька варіантів взаємодії. Ці фірми можуть укласти таємну угоду і завдяки цьому встановити завищені ціни на прод-цію та отримувати додатковий П; можуть діяти незалежно і при розрахунку своєї ціни враховувати реакції своїх конкурентів; якщо серед цих фірм є одна більша чи ефективніша, то є можливість розвитку подій за моделлю цінового лідера, коли ця компанія призначає ціни і час від часу їх змінює, а інші пристосовують свої ціни до цієї. Найбільш вибухонебезпечною з точки зору цінової війни є перша ситуація, бо в цьому випадку ціна картелю є завищеною, а квоти кожної компанії не максимізують її власного П, а максимізують загальний П картелю. У двох останніх ситуаціях теж може виникнути цінова війна, але тут вона є менш ймовірною.
Цінова війна – це почергове зниження цін конкурентами спрямоване на захоплення більшої частки ринку або на витиснення конкурента з ринку. Розглянемо ситуацію, коли на ринк існує 2 компанії і рівноважна ціна уже встановлена (наприклад за картелю). Якщо фірма А знизить ціну на товар, а еластичність попиту є досить високою, то всі покупці перекинуться на товар фірми А => А збільшить об’єми продажу => збільшить TR => збільшить П, а у В її П або повністю втратить значну частину покупців (у крайньому випадку всіх) і його прибутки = 0, тому скоріше всього В знизить свої ціни, але не до рівня цін А, а ще нижче в надії, що завдяки цьому він зможе захопити весь ринок => тепер А втратить клієнтів і свої прибутки, а В навпаки захопить ринок. Таке поступове пониження цін триватиме доти поки одна із фірм не встановить ціни на тому ж рівні, що і ціни іншої компанії.
Завантажити реферат