Сторінка
1

Ринок факторів виробництва: праця

План

1. Особливості функціонування конкурентного ринку факторів виробництв. Попит на ресурси.

2. Пропозиція факторів виробництва. Особливості індивідуальної пропозиції праці.

3. Рівновага на ринку факторів виробництва.

4. Рівновага на ринку праці. Монополія і довгострокова монополія.

5. Диференціація ринків праці. Теорії “людського капіталу”.

1.

Конкурентний ринок факторів виробництва - це ринок, на якому існує велика кількість продавців і покупців фактора виробництва, при­чому окремий продавець або покупець не може вплинути на вартість фактора виробництва. На цьому ринку об'єктом купівлі-продажу є праця, земля, капітал. Тому такі ринки називають факторними або ресурсними.

Особливостями функціонування ринку факторів виробництва є те, що:

1. Фірма виходить на ринок як покупець, а домогосподарство – як продавець. Така заміна ролей ринкових агентів зумовлює те, що на ринках факторів індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції корисності, а індивідуальний попит – із максимізацї прибутку або інших цільових благ, навпаки, попит пов’язаний з максимізацією корисності, а пропозиція – з максимізацією прибутку.

2. Деякі види ресурсів продають самі підприємці (сталь, вугілля, устаткування тощо). Товари і послуги подібного роду прийнято виділяти як проміжний продукт. Щодо землі, праці та грошового капіталу, то прийнято вважати, що їх продають домогосподарства.

3. Витрати фірми стають доходами ломогосподарств (заршив, відсоток, рента). Тобто від цін факторів виробництва залежать рої-міри доходів їх власників. Тому ціноутворення на ресурси пов'ї-зане з розподілом національного доходу і заторкує сферу еконо­мічної політики;

4. У процесі ціноутворення на фактори виробництва вирішуепа проблема, як виробляти і для кого виробляти. Ціни на блага значають проблему, щ6 виробляти;

5. Попит на ресурси є похідним від попиту на товари і послуги для споживацького сектора.

З урахуванням ознак ринку вільної конкуренції визначають основ­ні умови конкурентного ринку ресурсів:

1. Значна кількість конкуруючих продавців ресурсів протистоїть не менш представницькій армії покупців (наймачів) ресурсів.

2. Кожний покупець (наймач)споживає тольки невелику частину обсягу пропозиції і вирішально не впливає на ринковий попит і ціни.

3. Кожний із продавців реалізує лише незначний обсяг ресурсів і не в змозі помітно вплинути на умови чи ціни пропозиції, на пере­творення того чи іншого ресурсу на дефіцитний.

4. Продавці й покупці ресурсів можуть вільно ввійти на будь-який ринок і так само вільно вийти з нього.

5. Ресурси вільно переміщаються з одног напряму використання до іншого, з одног регіонального ринку на інший.

Отже для окремого покупця чи продавця ресурсів ринкова ціна на економічний ресурс є величиною заданою.

Першим кроком до теорії попиту на ресурси є визначення обме­жена, що стоять перед фірмами. До них належать: 1) виробнича техно­логія (коли існує один змінний ресурс, технологічні обмеження можуть бути подані у вигляді кривих граничного фізичного продукту); 2) по-на товари та послуги (який визначає попит на ресурси); 3) вартість ресурсів (на конкурентних ринках витрати на придбання дорівнюють повій ціні ресурсів).

Розкриємо зміст обмежень.

1. Згадаємо, що граничний фізичний продукт ресурсу визначається як збільшення випуску продукції внаслідок збільшення застосування якого-небудь ресурсу, в той же час як кількість всіх інших ресурсів залишається незмінною. Зокрема, якщо кількість якогось ресурсу зростає, а кількість всіх інших ресурсів незмінна, може бути досягнуто такий рівень, за якого граничний фізичний продукт змінного ресурсу знижуватиметься. Цей принцип називають “Законом спадної доходності”.

2. Оскільки попит на виробничий ресурс є похідним попитом, фірма повинна розраховувати виручку від продажу продукції, що вироб­лена за допомогою додаткових ресурсів, так само, як і граничний фізичний продукт. Зміна доходу, який отримують в результаті про­дажу додаткової одиниці продукції, називають граничною доходністю цього ресурсу (MRK). Іноді цей показник ще називають грошовою формою граничного продукту. Для досконало конкурентної фірми гранична доходність ресурсу дорівнює вартості граничного продукту, тобто граничному фізичному продукту, по­множеному на ціну продукції, що випускається:

MRP = VMR= MP*P. Якщо Р=МR, то МRP=МР*МR

Верхня крива являє собою криву MRPС для досконало конкурентної фірми. Нижня крива— є кривою MRPM для фірми-монополіста. Ос­тання може знизити ціну на готову продукцію, щоб збільшити обсяг реалізації. У підсумку, граничний доход завжди менший, ніж ціна (МR<Р). Крива MRPM завжди крутіша крива MRPC і лежить нижче.

Математично це можна записати так:

MRPM=MP*MR<MR*P=MRPC

Один із наслідків даного результату виражається в тому, що наприклад, за будь-якої заданої заробітної плати фірми-монополісти ринку готової продукції наймуть менше робітників, ніж аналогічні фірми, які не мають монопольної влади.

3. Третє обмеження, яке повинна враховувати фірма при визначені кількості споживання кожного ресурсу, - це витрати на придбань кожної додаткової одиниці даного ресурсу, тобто граничі витрати ресурсу (MIC). На конкурентному ринку граничні витрати ресурсу дорівнюють його ринковій ціні.

Фірма, яка прагне максимізувати прибуток, порівнює MIC і додаткові витрати МІС, пов'язані з придбанням додаткової одиниці ресурсу. Прибуток максимізується залученням ресурсу аж до тієї точки, в якій доход від граничного продукту ресурсу дорівнює граничним витратам на нього:

МRP = МІС.

Існує обернена обмеженість між ціною на ресурс та кількість ресурсу що купується. Чим вища ціна на ресурс що купується, тим у менших обсягах можна очікувати купівлю і використання ресурсу. Останнє твердження правильне тому, що необхідно більше грошового капіталу, щоб

Організувати виробництво . Впливає і дія закону спадної граничної продуктивності. Чим вищою є ціни, тим швидше відчувається дія цього закону.