Сторінка
8

Шпаргалки з мікроекономіки

На мон.ринку підпр-во-монополіст саме визн.ціну на свій товар, але обмеженням для ціни явл.попит на цю продукцію.

Бар’єри входження конкурентів до мон.галузі.

1.Виключне право на вир-во продукції, яке може бути підтверджене ліцензією, патентом, сертифікатом.

2.Існування авт.права на вир-во.

3.Власність на всю продукцію вир.фактора.

4.Перевага низьких витрат великого мон.вир-ва над високими витратами можл.конкурентів.

Види монополій.

1.Чиста монополія – 1 вир-к і продавець.

2.Природна монополія – може сформуватись в галузі,де економія витрат зумовлена зростанням масштабу вир-ва.

3.Проста монополія хар.встан-м однакових цін для всіх продавців.

4.Монополія, яка застосовує цінову дискримінацію – в різних місцях мон.товар продається за різними цінами.

5.Закрита монополія – така, що закривається від конкурентів юр.обмеженнями.

6.Відкрита – коли підпр-во на деякий час стає єдиним вир-ком продукту, не маючи спец.захисту.

Мон.п.- це п., яке впливає на цыни свого товару через мон.владу.

Ознаки олігополії

В олігополістичній галузі існує конкуренція між декількома п., кожне з яких може сам.впливати на ціну продукту.

П., що діють на цьому ринку взаємозалежні і, приймаючи рішення на окремому під-ві необхідно враховувати реакцію конкурентів.

Принципи виникнення ринку :

1.При входження в ринок додаткового п. від нього вимагають значнах інвестицій, достатніх для того,щоб почати вир-во. Цей процес повязаний з певним ризиком повернення позичених коштів. Цей момент є обмеженням для вступу в галузь.

2.перешкоди, пов'язані з великими фін.витратами на нецінову конкуренцію, яка пов'язана з формами конк.боротьби в умовах олігополії.

У системі недосконалої конкуренції виникає ще один, достатньо розповсюджений різновид, що поєднує риси вільної конкуренції з невеликою дозою монопольної вла­ди. Така ринкова структура називається монополістич­ною конкуренцією, її основні характеристики: відносно велика кількість учасників, що виключає повний конт­роль над ринком чи змову; порівняно легкий вхід на ринок і вихід з нього; випуск продукту, який обов'язко­во чимось відрізняється від інших, виготовляється лише певним виробником і захищений патентом, торговою маркою, фірмовим знаком тощо.

Ситуація на такому ринку буде визначатися двома різноспрямованими тенденціями. З одного боку, ступенем диференціації продукту: чим він вищий, чим індиві-дуалізованіші пропоновані товари та послуги, тим менш еластичний попит, більша можливість підняти ціну вище за середні витрати й одержувати чистий економічний прибуток. З іншого боку, наявністю досить широкого кола конкурентів, зростання кількості яких збільшує еластичність попиту, знижує ціни і зводить прибуток до нормального рівня.

21. ВАЛОВИЙ, СЕРЕДНІЙ, ГРАНИЧНИЙ ДОХОДИ.

Сукупний (валовий) доход (виручка) – це та величина результату, яку має підприємство від реалізації наслідків своєї діяльності. Її основу становить виручка від реалізації продукції. Вона є функцією обсягу реалізуємої продукції (КП) та ціни її реалізації (Ц), тобто ВВир(К)=КП*Ц.

Середня виручка (СВир) – це величина, яку одержують в середньому від реалізації однієї одиниці продукції .

Якщо виробляється один вид продукції і продається по фіксованій ціні, то

, тобто середня виручка (доход) дорівнює ціні за одиницю реалізованої продукції.

Доход П від продажу 1 од продукції наз гранич доходом, а т як П продає продукцію по Ррин, тому

MR= Ррин

Графік

З графіка видно, що конкурентне під-во може одержати додатковий доход не за рахунок підвищ ціни, а за рахунок збільш об’ємів вир-ва і продажу.

ГРАН. ДОХОД – зміна валового доходу П по відношенню до зміни кіл-ті продажу MR= ^ TR/ ^ Q

Так як конкур під-во саме приймає рішення про кількість вир-ва і продажу, але по конкур рин ціні , саме томугран доход = ціні. Гран доход в умовах досконал конкуренції постійна величина.

22.МАКСИМІЗАЦІЯ ПРИБУТКУ В КОРОТКОСТР ПЕРІОДІ.

Оскільки у короткостроковому періоді капітал залишається незміним, то пристосування обсягів вир-ва фірми до ринкових умов для максимізації прибутку досягається маневруванням змінними витратами.

Побудова моделі поведінки виробника вимагає з’ясування механізму пошуку відповіді на такі запитання:

1.варто чи не варто виробляти продукт?

2.Якщо варто, то скільки?

3.Які прибутки чи збитки принесн це виробництво?

У мікроекономіці існує два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та сукупних витрат(TC) і граничного доходу і граничних витрат(MC).

Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий дохід виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі вир-ва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію , ніж припиняти вир-во . У цьому випадку вона буде вирішуватиме завдання мах прибутку.

Таким чином, відповідь на перше запитання така: фірмі доцільно здійснювати вир-во у короткостроковому періоді за умови, що вона отримує ек-й прибуток.

Маючи на увазі загальний принцип поведінки виробника, досить легко відповісти на друге запитання: у короткостроковому періоді фірмі слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона мах свій прибуток.

Для відповіді на третє запитання треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі вир-ва: ек-й прибуток фірми буде = різниці між валовим доходом і сукупними витратами.

Моделі виробу виробником варіантів поведінки на основі порівняння сукупних витрат і валового доходу можна показати графічно:

Графік

Якщо лінія валового доходу перетинає криву сукупних витрат і існує її ділянка, розташована вище, ніж крива, то обсяги вир-ва, які відповідають цій ділянці , будуть приносити фірмі ек-й прибуток. Свого мах значення він досягне у тій точці, де вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою сукупних витрат найбільший.

Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти граничний дохід з граничними витратами.

23.МІНІМІЗАЦІЯ ЗБИТКІВ, ЗАКРИТТЯ ПІД-ВА У КОРОТКОСТР ПЕРІОДІ.