Сторінка
1

Предмет і метод мікроекономіки

План

1. Мікроекономіка як наука, етапи її становлення та взаємозв’язок з іншими науками.

2. Проблема вибору в мікроекономіці та засоби координування економічної діяльності.

3. Методи мікроекономічного аналізу.

1.

Мікроекономіка – це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб’єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робітники , вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі суб’єкти, а з іншого - вивчає взаємодію суб’єктів у процесі утворення більших структур – галузевих ринків.

Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволюційного розвитку:

І етап (1845—1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні прин­ципи дослідження. Найвідомішими представниками цього етапу є:

а) Г. Госсен, який вперше використав психологіч­ний фактор аналізу економічної поведінки суб'єктів і сформулював закони насичення потреб людини;

б) австрійська школа (К. Менгер , Ф.Візер, Е.Бем-Бамверк), представники якої збагатили економічну науку відкриттям принципу граничної корисності й запропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення ;

в) Дж. Б. Кларк, представник американської школи, який порушив питання про необхідність ви­значення граничної корисності не лише щодо пред­метів споживання, а й факторів виробництва, тим самим модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів вироб­ництва.

ІІ етап (1890—1933), На цьому етапі мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних до­сліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської шкіл. Після опублікування роботи А. Маршалла "Принципи економіки" (в оригіналі “Principals of Economics”, 1890) наука дістала свою першу назву – “Economics”. Представниками другого етапу є:

а) А. Маршалл, який запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни — граничною ко­рисністю та витратами виробництва; сформулював за­кони попиту та пропозиції; значну частину своїх до­сліджень присвятив вивченню мотивів поведінки окремих господарюючих суб'єктів;

б) математична школа (У.-С. Джевонс, Ф. Еджуорт, Л. Вальрас, В. Парето). Ця школа вперше широ­ко використала апарат математики як інструмент економічних досліджень і спробувала описати ринок конкурентних товарів як замкнутої системи жорстких кількісних взаємозалежностей. Вона запропонувала якісний (ординалістський) підхід до визначення гра­ничної корисності і обгрунтувала теорію загальної економічної рівноваги.

ІІІ етап (1933- до сьогодення) . Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями : ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Дж. Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Е. Чемберлін); теорія ігр (Дж. Неш, О. Моргенлітерн, Дж. фон Нейман).

Однак навіть сьогодні, коли мікроекономіка ви­знана в усьому світі, з цієї дисципліни написано десятки тисяч досліджень і сотні підручників, слід усвідомлювати, що поділ на мікро- та макроекономіку дещо умовний. Пізнання кожного розділу економічної теорії передбачає розуміння взаємозв’язку та взаємозалежності мікро- та макроявищ. Скажімо, ринок праці є ринком одного з ресурсів, а тому досліджуєть­ся в мікроекономіці. Разом з тим — це одна з основ­них проблем макроекономіки, оскільки вона пов'язана з безробіттям та соціальною стабільністю суспільства в цілому.

Досить поширеним серед неспеціалістів є ототожнювання мікроекономіки з економікою підприємства. Насправді ж ці науки лише частково перехрещуються: Обидві вивчають прийняття рішень підприємствами щодо своєї ринкової поведінки. Разом з тим, кожна з них має свої специфічні проблеми, яких значно більше. Наприклад, мікроекономіка вивчає поведінку домогосподарств , споживацькі переваги, ринковий попит і ринкову пропозицію , залишаючи поза увагою питання самого організаційного механізму прийняття рішень на підприємствах, їх організаційного механізму прийняття рішення на підприємствах, їх організаційні форми, показники фінансового стану підприємства тощо, що вивчають в курсі економіки підприємства.

Як економічна наука мікроекономіка шукає від­повіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічною системою. Це насамперед запитан­ня “що виробляти?”. У виробника завжди є можли­вість альтернативного виробництва. Для вибору прий­нятного варіанта виробництва потрібно пізнати потре­би споживача, задоволення яких є кінцевою метою всякого виробництва. Тому однією з ключових проб­лем мікроекономіки є вивчення мотивів поведінки споживачів, теорія споживацького вибору.

Інше запитання, на яке намагається відповісти мікроекономіка, — “як виробляти?". Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу. Досліджуючи теорію виробниц­тва, мікроекономіка допомагає з'ясувати механізм розподілу ресурсів між підприємствами та галузями виробництва.

Не залишається поза увагою мікроекономіки й запитання “кому і які результати принесе виробництво?”. Це пов’язане з вивченням доходів та їх розподілом на поточне та перспективне споживання.