Сторінка
3

Предмет і метод мікроекономіки

Мікроекономіка вивчає, яким чином вирішуються основні економічні питання на рівні мікроекономічних суб'єктів.

Суб'єкти мікроекономіки:

Домашнє господарство - це самостійна економічна одиниця, до складу якої входять одна чи декілька осіб. На ринку товарів та послуг домашнє господарство виступає як поку­пець, на ринку ресурсів - як продавець власних факторів виробництва.

Фірма – це економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів виробництва з метою виготовлення продукції та її продажу. На ринку товарів та послуг фірма виступає як продавець; на ринку ресурсів - як покупець факторів виробництва.

Держава - самостійний суб'єкт ринку, до складу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб'єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб'єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей

За принципом класичного лібералізму, єдиним ре­альним економічним суб'єктом мікроекономіки визнається індивід.

В ринковій економічній системі поведінка кожного індивіда мотивується його особистими інтересами, кожна еко­номічна одиниця намагається максимізувати свій доход на ос­нові індивідуального прийняття рішень.

Економічна система — складна взаємообумовлена система відносин між виробниками та споживачами економічних благ.

Існують різноманітні засоби координування економічної діяльності суб'єктів мікроекономіки.

3.

Сукупність засобів та прийомів пізнання суті еко­номічних процесів на рівні окремих господарюючих суб'єктів.

Загальнонаукові методи:

· порівняльний аналіз;

· синтез;

· індукція;

· дедукція;

· наукова абстракція;

· аналогія;

· графічне зображення;

· моделювання.

Моделювання економічних явищ та процесів

ð визначення ключових змінних, що характеризують сутність економічного процесу, який досліджується;

ð висування припущень щодо умов існування моделі та ви­значення поведінкових передумов;

Важливе припущення “при інших постійних умовах”: тобто допускається, що всі змінні, за винятком тих, які в даний момент розглядаються, залишаються незмінними.

Головна поведінкова передумова — гіпотеза про раціональну поведінку економічних суб'єктів.

Раціональна поведінка - намагання досягти мак­симальних результатів за наявних обмежень. В мікроекономічному аналізі припускають, що індивіди максималізують корисність, фірми — прибуток, держава — суспільний добробут.

ð формування гіпотези щодо взаємодії ключових змінних та прогнозування реальних економічних подій;

Гіпотеза - попередній, неперевірений практикою принцип, що спирається на спостереження, умоглядні ви­сновки, логіку або інтуїцію. Сформульовані гіпотези прав­лять економістові за орієнтир при доборі та систематизації емпіричних даних.

перевірка гіпотези методом зіставлення передбачення та події, що відбувалась.

У мікроекономіці використовують моделі двох типів: оптимізаційні та рівноважні.

Оптимізаційні моделі

ð застосовують при дослідженні поведінки окремих еко­номічних суб'єктів.

Основний метод

ð граничний аналіз, розроблений теорією маржиналізму.

Засновниками цієї теорії вважаються економісти австрійської школи Карл Менгер (1840-1921), Фрідріх фон Візер (1851-1926), Эйген фон Бем-Баверк (1851-1914), а та­кож англієць Уільям Стенлі Джевонс (1835—1882).

Маржаналізм — теорія, що вважає економіку системою взаємозв'язаних господарюючих суб'єктів, а всі економічні процеси пояснює за допомогою викорис­тання граничних (тах або тіп) величин, які характери­зують не стільки сутність явищ, скільки їх кількісну зміну.

Головні категорії маржиналізму:

* гранична корисність;

* гранична продуктивність;

* граничні витрати;

* гранична вигода та інші.

Економічні суб'єкти в процесі прийняття раціональних рішень зіставляють граничні витрати та граничну вигоду.

Рівноважні моделі використовуються при дослідженні взаємовідносин між економічними суб'єктами.