Сторінка
1

Поведінка фірми на олігополістичному ринку

План

1. Ознаки олігополістичного ринку.

2. Модель ламаної кривої ринкового попиту. Таємна змова.

3. Лідерство в цінах. Ціноутворення за принципом “витрати плюс”.

4. Олігополія та економічна ефективність.

1.

Використовуючи загальні критерії для класифікації моделей ринку залежно від панівного типу конкуренції, охарактеризуємо основні ознаки олігополістичного ринку.

1. Олігополія у буквальному перекладі з грецької мови означає "панування небагатьох", тому головною ознакою олігополістичного ринку є панування на ньому кількох фірм. Їх може бути від трьох до двадцяти, оскільки олігополія займає весь проміжок між чистою монополією та монополістич­ною конкуренцією.

Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва. Для його виміру використовується ціла система показників, серед яких такі:

— частка кількох найбільших виробників (як прави­ло, чотирьох чи восьми) у загальному обсязі галузевого продажу. Для підтримки конкурентного середовища у багатьох країнах встановлюється гранична межа галу­зевої концентрації виробництва. Так, у Сполучених Штатах Америки вважається, що для нормального роз­витку галузі має бути не менше ніж 10 конкуруючих фірм. При цьому на частку найбільшої з них не повин­но припадати більше ніж 31% усіх галузевих продаж, двох фірм — не більше ніж 44, трьох — не більше ніж 54, чотирьох — не більше ніж 64%;

— індекс Херфіндаля-Хіршмана (ІХХ), в основу розрахунку якого теж покладена частка окремих ви­робників на галузевому ринку продаж.

Максимального значення цей індекс досягає тоді, коли галузь представлена однією чистою монополією (1002 = 10 000). Тому, чим менший індекс Херфінда­ля-Хіршмана, тим більш конкурентним можна вва­жати ринок. Найхарактернішим для олігополістично-го ринку є значення індексу від 1200 до 5000.

Проте застосування зазначених показників не завжди реально відображає ступінь розвитку конкуренції, оскільки всі показники, як правило розраховуються для загальнодержавного ринку. Реально кожен ринок має свої обмежені географічні рамки. Більше того, деякі товари взагалі не утворюють єдиного загальнодержавного ринку, а завжди формуються лише на певних територіях. Скажімо, це може бути ринок цегли чи цементного розчину, побутових послуг чи окремих продуктів харчування.

Суттєвим недоліком розрахунку показників кон­центрації виробництва є також невизначеність поняття “галузь”. Чи є чистим регіональним монополістом підприємство, яке у Дніпропетровській області виробляє глинисто-піщані стінові блоки (так звана подвійна цегла)? Що треба брати у знаменнику для розрахунку її чистки на ринку: тільки аналогічну цеглу, цеглу взагалі, стінові матеріали, включаючи шлакоблоки та бетонні блоки? Легко переконатися, що залежно від відповіді на поставлене запитання, результати розрахунків будуть суттєво відрізнятися. На жаль, економічна наука поки що не дала задовільного обґрунтування, як правильно визначити знаменник.

Досить суттєвим у формуванні конкурентного сере­довища для відкритих економік є зовнішній фактор — іноземні виробники. Тому, визначаючи модель ринку, яка склалася у тій чи іншій галузі, слід обов'язково враховувати доступність на нього виробників аналогіч­ної продукції з інших країн.

2. Продукт, який виробляє олігополія, може бу­ти як стандартним, так і диференційованим. Ти­повими олігополістичними ринками є ринки сталі та автомобілів. Якщо у першому випадку виробляється стандартний продукт, то у другому він досить дифе­ренційований. Однак вид продукту (стандартний чи диференційований) суттєво не впливає на функціону­вання олігополістичного ринку, тому надалі ми не приділятимемо йому уваги.

3. Оскільки частка будь-якого виробника на загальному ринку відповідного товару досить значна, кожен з яких може проводити самостійну цінову політику. Чи то зниження цін окремим виробником та збільшення обсягів продажу, чи то підвищення цін за рахунок обмеження пропозиції певним чином впливають на загальну динаміку цін у галузі. Однак слід врахувати, що результати цього впливу багато в чому будуть залежати від реакції на дії одного учасника ринку з боку інших виробників.

4. Вступ у галузь нових виробників дещо обме­жений. Він не настільки заблокований, як це власти­во для ринку чистої монополії, але ті бар'єри для вступу в галузь, які ми розглядали у темі 8, можуть бути застосовані також для характеристики олігополістичного ринку.

Олігополістична модель ринку — майже така по­ширена модель, як і ринок монополістичної конкурен­ції. Це спричинено, зокрема, такими обставинами:

— при відносно незначній кількості виробників у більшості галузей є можливість досягти ефекту масш­табу. У цьому разі перехід до великих фірм обов'яз­ково супроводжуватиметься поглинанням конкурентів і переходом до олігополії;

— в економіці існує об’єктивне прагнення фірм до злиття, оскільки об'єднаня кількох фірм може суттєво збільшити їхню частку і дати можливість новій структурі досягти вищих результатів, у тому числі за рахунок економічного масштабу. Злиття може дати більшу економічну владу, більші можливості контролю за цінами, а також виграш на цінах закупки ресурсів внаслідок перетворення на значного покупця.

Завершуючи загальну характеристику олігополістичної конкуренції, слід звернути увагу на принципову відмінність цієї моделі ринку від інших, а саме: незнач­на кількість виробників дає можливість кожному про­водити свою цінову політику, однак взаємна залежність досягає такого значення, що жодна фірма не наважить­ся на будь-які дії, не спробувавши прорахувати вірогід­ну відповідну реакцію своїх конкурентів.

2.

Нехай олігопольна галузь складається лише з трьох фірм — А, В і С. Кожній фірмі належить приблизно третина загального ринку диференційованого продукту і вони не вдаються до змови при встановленні цін. Фактична ринкова ціна продук­ту фірми А дорівнює Р1, а поточний обсяг продажу – Q1.