Сторінка
2
Постає питання: як виглядатиме крива попиту фірми?
Положення і форма кривої попиту олігополіста залежить від того, як конкуренти реагуватимуть на те, що фірма А змінила ціну.
Модель ламаної кривої попиту починається з припущення про реакцію олігополістів на зміну цін конкурентів. Припускається, що кожна фірма виходить із того, що коли вона знизить свої ціни, то конкуренти підтримають це зниження, а якщо вона їх підвищить, то жодна з фірм-конкурентів не зробить аналогічного кроку у відповідь. Рисунок ілюструє, як виглядає ринок для олігополіста, котрий дотримується зазначеного припущення.
Модель ламаної кривої попиту
Якщо фірма А знизить ціну нижче Р1, то усі конкуренти також знизять ціни. Продажі у галузі зростуть. У цьому випадку фірма А матиме приблизно ту саму частку ринку і рухатиметься вниз уздовж кривої попиту Q1. Якщо фірма А підвищить свою поточну ціну, а конкуренти наслідують ці зміни, то галузь втратить частину обсягу продажу на користь інших галузей. Однак фірма А не втратить споживачів на користь конкурентів В і С.
У разі підвищення ціни фірмою А інші фірми можуть не зреагувати на це, що призведе до втрати фірмою А значної частки ринку, як результат, відрізок кривої попиту над ціною Р1 значно еластичніший, ніж відрізок, розміщений нижче від цієї ціни. Отже, робимо висновок про те, що в олігопольній галузі:
а) при зниженні ціни фірмою А конкуренти вчинять так само, щоб не допустити переходу своїх покупців до фірми, яка знизила ціну;
б) підвищення ціни фірмою А не буде наслідуватися фірмами В і С, бо конкуренти прагнутимуть захопити її частку ринку;
в) відрізок D2К кривої попиту характеризує ситуацію, коли конкуренти ігнорують підвищення ціни фірмою A;
г) відрізок КD1 кривої попиту характеризує ситуацію, коли конкуренти наслідують цінову поведінку фірми А (випадок зниження ціни);
д) олігополіст, який не бере участі у змові, стикається із ламаною кривою попиту D2KD1. Ця крива є високоеластичною на відрізку вище поточної ціни P1 та низькоеластичною на відрізку нижче від цієї ціни.
Зауважимо: якщо конкуренти наслідуватимуть зниження ціни, але не зважатиме на її підвищення з боку суперника, то крива граничного виторгу олігополіста теж матиме незвичну форму і складатиметься з двох відрізків:
MR2L – частина кривої граничного виторгу, що відповідає лінії попиту D2D2,
NMR1 – частина кривої граничного виторгу, що відповідає лінії попиту D1D1.
Унаслідок істотної відмінності в еластичності попиту вище і нижче поточної ціни існує розрив, який є по суті вертикальним відрізком LN кривої граничного виторгу.
В олігопольних галузях за відсутності змови зміни ціни відбуваються нечасто. На основі ламаної кривої та ламаної кривої граничного виторгу можна пояснити вичини цього явища.
1. Якщо фірма підвищить ціну, то вона втратить значну частку своїх покупців. Якщо фірма знизить ціну і це зниження істотно збільшить її загальний виторг, то витрати олігополіста можуть зрости ще істотніше. Важливо пам'ятати, що на відрізку КD1 коефіцієнт еластичності Еd<1.
Це означає, що прибутки фірми неминуче зменшаться, бо зниження ціни зменшить загальний виторг фірми, а виробництво дещо більшого обсягу продукції збільшить загальні витрати. Отже, будь-яка зміна ціни на олігопольному ринку завдає шкоди.
2. Ламана крива граничного виторгу передбачає, що у деяких межах істотні зміни витрат не справлятимуть жодного впливу на обсяг виробництва Q і ціну Р. Як видно з рисунка, будь-яка зміна граничних витрат між МС1 і МС2 не спричинятиме змін обсягу виробництва та ціни. Крива граничних витрат MC перетинає криву граничного виторгу МR на її зламі. Наявна ціна і буде рівноважною для фірми А, тому що її невигідно змінювати, і ціна залишиться сталою.
Отже, ринкова ціна у моделі ламаної кривої попиту буде для олігополістів відносно стабільною або й "жорсткою".
Модель ламаної кривої попиту має три основні недоліки. По-перше, вона не пояснює, чому початкова ціна дорівнює саме P1 або КQ1. По-друге, ламана крива пояснює негнучкість ціни, але не саму ціну. По-третє, ламана крива попиту не пояснює зростання цін в умовах макроекономічної нестабільності.
Олігопольна структура галузі сприятлива для укладання таємних угод. Змова наявна тоді, коли фірми галузі досягають відкритої або прихованої угоди про фіксування цін, поділ ринку тощо.
Отож незмовницька олігополія має очевидні вади. Додамо до них те, що завжди існує небезпека виникнення війни цін. Крім того, негнучкість цін в умовах високої інфляції може збільшувати витрати і зменшувати прибутки. За цих обставин змовницький контроль над ціною дає змогу олігополістам зменшити ризики і збільшити прибутки.
Якою ж буде цінова і виробнича поведінка фірми за змовницької олігополії? Нехай на олігопольному ринку діють три фірми – А, В і С, які виробляють однорідні продукти. Криві витрат усіх трьох фірм однакові. Припустімо, що кожна фірма вважає, що обидва її конкуренти зрівнюватимуть свої ціни як при їх зниженні, так і при підвищенні.
Припустімо також, що криві попиту усіх трьох фірм є однаковими. За однакових значень витрат, попиту і граничного виторгу з'ясуємо цінову і виробничу поведінку кожної олігопольної фірми.
Максимізація прибутків фірм за змовницької олігополії
Якби фірма А була чистим монополістом, то відповідь була б очевидною: вона має виробляти обсяг продукції Q, за якого граничний виторг МR дорівнює граничним витратам МС; призначати ціну Р1 і отримувати максимальний економічний прибуток.
Однак фірма А має двох конкурентів, які продають однакові продукти. Якщо в цій ситуації припущення фірми А про те, що її конкуренти зрівнюватимуть свої ціни з її ціною, виявиться неправильним, то наслідки для А можуть бути негативними. Так, якщо фірми В і С встановлять ціни, нижчі за Р1, то крива попиту фірми А переміститься різко вліво, бо покупці фірми А звернуться за продукцією до фірм В і С.
Якщо фірма А також знизить ціну то це перемістить усі три фірми вниз по їхніх кривих попиту і зменшить їхні прибутки. Отже, ймовірно, що фірми В і С не захочуть призначати ціну, нижчу за Р1. За однакових умов попиту і витрат фірми В і С зацікавлені виробляти обсяги Q1 і призначати ціну Р1.