Сторінка
3
Отже, для кожної з трьох фірм найоптимальнішим є призначення ціни Р1, але за умови, що її конкуренти робитимуть те ж саме. Інакше кажучи, в усіх фірм існують стимули до змови та узгодження однакової ціни Р1 і однакового обсягу Q1. Кожна фірма уникає війни цін і отримує максимальний економічний прибуток.
Таємна змова може існувати у різних формах. Найпростішою формою є картель — об'єднання виробників, що разом максимізують прибуток шляхом фіксації та регулювання обсягів випуску продукції.
У США картелі заборонені законом. В Японії картелі мають більше поширення, ніж у Європі. В Європі посилюється тенденція до того, щоб поставити їх поза законом.
Найвідомішим міжнародним картелем останніх десятиліть є ОПЕК (Організація країн – експортерів нафти). ОПЕК була заснована у 1960 р. і нині об'єднує 13 країн, У 1973 — 1980 рр. картель спромігся підвищити світову ціну на нафту від 2,5 до 34 дол. за барель, а загальна сума доходів ОПЕК від нафти збільшилась на 340%. Однак в останні два десятиліття ОПЕК занепадав. Які причини занепаду ОПЕК? Основні причини цього занепаду – перешкоди для таємної змови.
По-перше, різке зростання цін на нафту в 70-х роках стимулювало пошук нових покладів нафти державами – не членами ОПЕК. Велика Британія, Норвегія та СРСР перетворилися на важливих світових постачальників нафти. В результаті частка ОПЕК у світовому виробництві нафти різко зменшилася.
По-друге, економне використання нафти і розширення використання альтернативних джерел енергії зумовили зменшення попиту на нафту, внаслідок цього послабився контроль картелю за світовою ціною на нафту.
По-третє, країни — учасниці ОПЕК дуже різні за своїм економічним становищем, і тому в картелі виникла проблема обману Саудівська Аравія має невелику кількість населення і дуже високий ВВП на душу населення. Венесуела та Нігерія мають численне населення і дуже бідні. В Ірані, Іраку та Лівії – значні військові видатки. Гостра потреба бідних країн у грошах підштовхнула їх до порушень домовленостей про квоти й ціни, передбачені картельною угодою. В результаті цього світова ціна на нафту знижувалася, але у 2000 р. вона помітно зросла.
Оскільки явні змови зазвичай заборонені, то олігополісти часто практикують приховані змови. Фірми можуть підтримувати зв'язок одна з одною різноманітними загальнодоступними легальними способами. Однією із форм мовчазної змови є лідерство у ціноутворенні.
3.
Лідерство у цінах – це форма угоди, коли олігополісти координують свою цінову поведінку, не вдаючись до прямої таємної змови. Офіційні угоди і таємні зустрічі при цьому не потрібні. Одній фірмі, яка є найбільшою або найефективнішою, з мовчазної згоди інших відводиться провідна роль у встановленні галузевих цін. Фірма-лідер оголошує про зміну своїх цін, і решта фірм наслідують її цінову поведінку. Якщо інші фірми не підтримують цінової політики лідера, то лідер відмовляється від зміни цін. Проте якщо на заяви лідера дуже часто накладається вето з боку інших фірм, то може появитися інший лідер.У період після Другої світової війни у США та інших розвинутих країнах лідерство у цінах спостерігалося у автомобільній, сталеливарній, тютюновій цeментній, харчовій та інших галузях промисловості.
Цінова політика галузевих лідерів базується на трьох важливих принципах.
По-перше, коригування цін відбувається досить рідко. Тому в галузях, які мають цінових лідерів, ціни досить довго зберігають незмінними. Лідери ризикують втратити своє становище у випадку, коли нові ціни не підтримають конкуренти; лідер змінює ціни не кожного дня, а тільки тоді, коли галузеві витрати і попит змінюються істотно; наприклад: зростають податки, ціни на працю або електроенергію, у продаж надходять нові моделі виробів тощо.
По-друге, фірма-лідер для перешкодження появі нових конкурентів і збереження олігопольної структури галузі може встановити ціну нижче рівня, який максимізує прибуток у короткостроковому періоді. Встановлення ціни, яка не допускає у галузь нових фірм, називають обмежувальним ціноутворенням.
По-третє, для оголошення конкурентам про зміну цін ціновий лідер часто використовує повідомлення, яке доводиться галузевими друкованими або електронними ЗМІ.
Основним недоліком моделі "лідерство у цінах" є припущення, що недомінуючі фірми погодяться зі своїм становищем послідовника лідера і будуть щасливі тривалий час зберігати за собою якусь частку ринку. Проте вони можуть вирішити не наслідувати підвищення ціни, задане лідером, з метою підвищення власної частки. Такі дії, звісно, пов'язані з ризиком викликати гнів лідера, який має у своєму розпорядженні великі фінансові й матеріальні ресурси, які дають йому змогу "провчити" неслухняних
ЦІНОУТВОРЕННЯ ЗА ПРИНЦИПОМ ВИТРАТИ ПЛЮС
Модель ціноутворення за принципом "витрати плюс" ґрунтується на тому, що олігополіст використовує формулу для визначення витрат на виробництво одиниці продукції та додає надвишку для встановлення ціни. Наприклад, якщо середні змінні витрати на автомобіль обліковувались у 10000 грн і продавці використовували би двадцятивідсоткову надвишку, то вони додали б до середніх змінних витрат 2000 грн і встановили би ціну товару у 12000 грн. Надвишка розглядається цими фірмами як спосіб покрити накладні витрати (середні постійні витрати) і забезпечити нормальний прибуток.