Сторінка
1
Процес товаропостачання на промисловому ринку і його учасники
Якщо розглядати економіку країни як сукупність трьох складових — добувної та обробної галузей і організацій-споживачів, то процес постачання на промисловому ринку можна подати графічно (рис. 4.1).
Основні потоки товарів надходять від підприємств добувної галузі промисловості через підприємства обробної галузі до споживачів. Значно менша частина товарів рухається у зворотному напрямі (наприклад, капітальне устаткування, допоміжні матеріали), тобто від підприємств обробної галузі до підприємств добувної. Проте між окремими підприємствами цих галузей відбувається постійний обмін напівфабрикатами, готовими матеріалами, агрегатами тощо.
Основними постачальниками ТВП є промислові та гірничовидобувні підприємства, а основними споживачами — промислові підприємства (транспортні, будівельні, торговельні та фінансові), державні установи і некомерційні організації.
Промислові підприємства купують різні товари для виробництва товарної продукції і перепродажу її іншим споживачам. Торговельні посередники (підприємства оптової торгівлі) закуповують великі партії промислових товарів з метою оптової реалізації, а також складські приміщення, транспортні засоби, використовують страхові послуги тощо. Підприємства роздрібної торгівлі потребують складських приміщень, устаткувань, засобів реклами тощо. Державні установи і організації купують значну кількість товарів (у тому числі послуг) для забезпечення діяльності державних сфер економіки - військової, транспортної, зв’язку тощо, а також для формування матеріально-технічної бази міністерств і відомств, урядових та муніципальних установ.
На відміну від командно-адміністративної системи, коли матеріально-технічне постачання здійснювалося централізовано через Держплан та Держпостач (керівники не мали змоги самостійно приймати рішення), у теперішніх умовах господарювання від менеджерів підприємств вимагається прийняття обгрунтованих самостійних рішень щодо постачання, у тому числі визначення розміру партії закупки, її вартості, якості матеріалів чи сировини тощо. А це, у свою чергу, потребує створення відповідних відділів постачання. Кількість працюючих у відділі закупівель залежить від розміру підприємства, його номенклатури, а також від різноманітності та обсягів промислових товарів, які воно закуповує.
Відділ постачання функціонує на основі інформації, отриманої від відділу розробки нових товарів. До найважливіших функцій цього підрозділу входять:
• аналіз специфікацій і визначення на його основі критеріїв відбору постачальників;
• проведення рейтингу постачальників;
• прийняття рішення про вибір постачальника, розсилання заявок;
• відвідування підприємств-постачальників з метою перевірки їх відповідності вимогам, які висуває підприємство;
• проведення переговорів з постачальниками;
• перевірка якості товарів, одержаних від постачальників;
• оцінювання ефективності роботи з постачальниками;
• оперативна робота з організації процесу постачання.
Розрізняють такі організаційні структури закупівельного відділу (відділу постачання): централізовану, децентралізовану та змішану.
Застосування централізованої структури полегшує стандартизацію товарів, що закуповуються, сприяє оперативнішому оформленню замовлення, підвищенню якості замовлень і прискоренню доставки (наприклад, поєднанням функцій кількох відділів), полегшує контроль процесу постачання тощо.
Використання децентралізованої структури передбачає відповідальність керівництва відділу постачання за забезпечення прибутковості та обгрунтування витрат, дає можливість чітко контролювати обсяги та якість товарів, здійснювати унікальні закупки в ринкових умовах, що швидко змінюються, тощо.
Організація постачання товарів для забезпечення ефективного функціонування промислових підприємств у ринкових умовах має виняткове значення. Від цього залежить формування виробничих витрат, оскільки витрати на обладнання, сировину, матеріали тощо становлять значну частину витрат виробництва. Тому чітка організація закупівель є основним резервом зниження витрат ви-
робництва, що, у свою чергу, є передумовою забезпечення стійких конкурентних позицій.
Наприклад, закупівля матеріалів є складною організаційною проблемою, яка потребує спеціальних підходів до вирішення. Існує кілька підходів щодо управління закупівлею, зокрема традиційний і "точно у визначений час".
Традиційний підхід полягає в утриманні складського господарства і створенні певного обсягу матеріальних запасів. Застосовують цей підхід тоді, коли можливості виробництва і його потреби неадекватні, існують проблеми з транспортуванням і ризик неритмічної роботи з постачальниками, наявний значний дефіцит окремих позицій сировини і матеріально-технічних ресурсів (природний і штучний дефіцит), залежність від суміжників, які одержують сировину і матеріали з інших країн.
Проте в умовах динамічного ринкового середовища запаси підприємства не завжди вирішують його проблеми (виробничі, постачання, збутові, комерційні тощо), а часто навіть зумовлюють значні збитки (підвищується вартість матеріалів на суму витрат їх зберігання, погіршується їх якість, зменшуються обігові кошти).
Підхід "точно у визначений час" ("з коліс") потребує суворого контролю. Його доцільно використовувати в разі близького розташування виробника та споживача, стабільності планів виробництва (споживачі передають товаровиробникам свої шестимісячні плани виробництва, а також двадцятиденні заявки, наявності системи телекомунікації, організації надійного щоденного постачання, постійного проведення функціонально-вартісного аналізу тощо.
Завантажити реферат