Сторінка
3
Інтегровані ланки взаємодіють за встановленими жорсткими вимогами організованого ринку щодо мінімалізації виробничих витрат, собівартості одиниці продукції та поліпшення її якості, конкретних термінів поставки, заохочень через відносні ціни і доходи. Можливі обмеження самостійності деяких ланок формування, але вони повинні компенсуватися зміцненням стабільності та ефективністю виробництва.
Слід зазначити, що всі форми власності інтегрованого формування - приватна, колективна і державна - повинні бути рівноправними та взаємодіючими при державному регулюванні і ринковому саморегулюванні. Залежно від ринку продукції вівчарства визначається базова стратегія швидкого виходу з кризи, відродження агропромислового виробництва і науково-технічного прогресу. Фактично розкривається регульований процес поділу праці, зближення економік різних ланок, формування сучасної високоефективної структури підприємств з метою вирівнювання їх економічного розвитку.
У вівчарстві разом з підприємствами легкої промисловості повинні формуватись власні стратегія і напрями розвитку інтеграції виходячи як з інтересів народного господарства, так і кожної ланки інтегрованого формування зокрема. Інтеграція розпочинається із структурної перебудови виробництва, його стабілізації, пожвавлення в умовах єдиного технологічного процесу. Її напрями показують умови співпраці, взаємного узгодження інтересів всіх партнерів з метою комплексного і системного розвитку вітчизняного вівчарства та підприємств легкої, харчової та інших промисловостей. Напрям інтеграції визначається характером виробничої діяльності інтеграційного формування, складом партнерів, порядком економічних відносин.
Напрям інтеграційних процесів може бути ефективним лише за умов панівного становища на внутрішньому та зовнішньому ринках реалізації найкращих виробів, які користуються великим попитом, а також розробки та впровадження стратегії захисту свого ринку і товаровиробника та обмеження посередництва в комерційній діяльності.
Напрям інтеграційної системи - це шлях до змішаної економіки щодо розвитку і зближення різних сфер цілеспрямованого виробництва власними силами з урахуванням основних принципів, особливостей перехідного періоду до ринку та тенденцій світової системи. Для розвитку цього процесу необхідно мати відповідний паритет цін між сировиною вівчарства та промисловою продукцією, сприятливу податкову політику, наближення банківської системи до інтересів власного виробника.
Оскільки вівчарство - винятково важлива галузь тваринництва, що забезпечує продукти і незамінну сировину, то її відродження має особливе значення.
До основних факторів ефективного ведення вівчарства на державному і господарському рівнях належать такі:
• посилення регулюючої ролі держави у проведенні реформи та захисту вітчизняного товаровиробника;
• підпорядкування грошово-фінансової і кредитної систем інтересам власного виробництва;
• опора на власні сили, науково-технічний, технологічний потенціали та на допомогу держави;
• посилення відповідальності виконавчих структур у справі відродження вівчарства;
• еквівалентне співвідношення між цінами реалізації продукції і вартістю продукції промислового постачання;
• реструктуризація боргів господарств (племзаводів, плем-репродукторів та спецгоспів) перед державою;
• ефективне використання сільськогосподарських угідь, основних засобів виробництва, поголів'я овець;
• впровадження системи пільгових позик для відтворення стада, придбання машин, устаткування, санітарно-ветеринарних препаратів тощо.
Вітчизняне вівчарство має можливість позбутися економічних негараздів і підняти добробут населення.
Вищенаведені напрями структурного інтегрованого процесу та основні фактори ефективного ведення вівчарства повинні виступати у формі національної програми або науково обгрунтованої концепції. Статус пріоритетної програми можна надати легкій промисловості і агропромисловому комплексу, а всередині АПК пріоритет на найближчих десять років слід надати вівчарству.
Ринок продукції птахівництва
З метою підвищення конкурентоспроможної продукції птахівництва, забезпечення нею населення України, використання науково-технічного потенціалу галузі, створення відповідних умов для залучення вітчизняних, іноземних інвесторів та виходу з кризового стану необхідно:
• створити відповідні економічні і соціальні умови для товаровиробника, зокрема звільнити птахогосподарства від сплати штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки з бюджетом;
• поліпшити генофонд птиці шляхом створення порід і кросів, придбання перспективних кросів;
• виділити з державних та місцевих бюджетів кошти на здійснення селекції та забезпечення птахівництва необхідними біологічними препаратами та діагностиками;
• переорієнтувати структуру посівних площ птахогосподарств на виробництво білково-вітамінних і енергетичних кормів;
• розширити площі земельних угідь птахогосподарств за рахунок приєднання або оренди земель колективних, державних та інших сільськогосподарських підприємств, що збільшить питому вагу власних комбікормів і здешевить їх;
• зміцнити матеріально-технічну базу шляхом заміни фізично зношеного технологічного, енергетичного устаткування і впровадження енергозберігаючих технологій;
• забезпечити рівні умови функціонування товаровиробників різних форм власності;
• переорієнтувати потужності птахогосподарств з виробництва м'яса птиці на виробництво товарних яєць, що дасть змогу зберегти їх матеріальну базу;
• стимулювати експорт продукції птахівництва;
• поглибити переробку продукції, розширити асортимент і мережу фірмової торгівлі;
• збільшити продаж молодняку птиці населенню за рахунок дотацій птахівничим господарствам;
• створювати спільні підприємства з птахогосподарствами в межах єдиного технологічного процесу, з вітчизняними та іноземними виробниками племінної продукції, комбікормів, технологічного устаткування, преміксів, ветеринарних препаратів, з комерційними і фінансовими структурами;