Сторінка
4
• розвивати птахівництво в фермерських та підсобних господарствах населення за рахунок практичної допомоги в забезпеченні молодняком птиці;
• завершити приватизацію птахогосподарств і створити ринкову структуру управління;
• поглибити кооперацію господарств суспільного сектора з особистими підсобними та фермерськими господарствами, спрямовану на поліпшення використання їх потенціалу у збільшенні виробництва продукції птахівництва;
• відновити і розширити виробництво продукції птахівництва на промисловій основі, використавши для цих цілей насамперед існуючий потенціал птахофабрик і спеціалізованих господарств;
• надати комплексам і птахофабрикам можливість одержання пільгових кредитів, встановити дотації птахівничим господарствам на добовий молодняк, птицю, що реалізується населенню;
• спрямувати інвестиції на реструктуризацію переробних підприємств і розширення виробництва продуктів, орієнтованих на експорт.
Висновок
Поліпшення економічної ситуації у тваринництві, підвищення конкурентоспроможності продукції галузі можливе лише за умови інтенсифікації ведення тваринництва, зростання продуктивності худоби і птиці, здешевлення виробництва продукції.
У сучасній економічній ситуації важко розраховувати на нове будівництво тваринницьких приміщень та розвиток виробничої інфраструктури ферм. Треба максимально використати створену матеріальну базу галузі (виробничі і допоміжні приміщення, устаткування тощо) для виробництва молока, м'яса, вовни, яєць та ін. Тому в кожному районі потрібно визначити список тваринницьких ферм і комплексів, які здатні швидко відновити проектні обсяги виробництва продукції, для надання їм реальної державної підтримки через виділення концкормів та пільгових кредитів. Таку підтримку доцільно надавати тим господарствам, які в теперішніх складних умовах найменше скоротили виробництво продукції, зуміли знайти ефективні канали її реалізації, довели здатність і уміння господарювати в ринкових умовах.
Пріоритетним напрямом використання фінансових та матеріальних ресурсів держави і самих сільськогосподарських підприємств повинні бути їх вкладення в конкретні об'єкти, які підлягають відновленню, на ремонт і модернізацію ферм, придбання кормів промислового виробництва та техніки для організації інтенсивного власного кормовиробництва.
При реформуванні державних і колективних підприємств в інші господарські структури держава повинна законодавче забезпечити збереження існуючих тваринницьких ферм і комплексів та їх виробничих потужностей.
У системі організаційних заходів щодо стабілізації і розвитку галузі першочерговим завданням є необхідність визначеності напряму реструктуризації тваринництва суспільного сектора в межах здійснюваного реформування відносин власності та форм господарювання, а також очікуваних пропорцій в обсягах виробництва сільськогосподарської продукції колективними і підсобними господарствами населення, фермерськими господарствами тощо, щоб не допустити переоцінки на перспективу ролі однієї форми господарювання та недооцінки іншої.
При вирішенні проблеми реструктуризації тваринництва треба орієнтуватися на розвиток високоінтенсивного і продуктивного тваринництва у приватному секторі, який формуватиметься насамперед на базі господарств суспільного сектора з використанням матеріально-технічної бази існуючих і діючих ферм та комплексів. Доцільне створення на фермах орендних колективів і кооперативів, які в майбутньому трансформуються в приватні підприємства та господарства і будуть представлені дрібними, середніми та великими господарськими структурами.
Для організації кормової бази, крім земельних паїв працівників ферм, потрібно залучати земельні паї членів їх сімей та інших жителів села. Варіант організації кормової бази таких ферм на купованих кормах у наших умовах в економічному і організаційному відношенні досить проблематичний: дорого і ненадійно.
В останні роки основна причина згортання тваринництва полягає у збитковості виробництва продукції. Тому в системі економічних заходів найважливішим завданням є державна підтримка виробництва продукції тваринництва.
Раціонально організована кормова база повинна відповідати таким основним вимогам: повне і безперебійне забезпечення тварин повноцінними кормами протягом року, одержання високоякісних і дешевих кормів, випереджаюче виробництво кормів порівняно із зростанням поголів'я тварин, створення страхових запасів кормів на випадок неврожаю, У кожному господарстві кормову базу організовують на основі кормового плану.
Список використаної літератури
ВАТ «Агропромсистема» 2001р.
www.minagro.kiev.ua/reforms
Завантажити реферат