Сторінка
2

Ринок м’яса в Україні

Для підвищення ефективності виробництва яловичини насамперед потрібно забезпечити значне зростання продуктивності молодняку як мінімум до 500-600 г приросту живої маси на добу на основі повноцінної годівлі худоби.

М'ясний контингент поголів'я може бути відчутно збільшений за рахунок скорочення падежу телят.

Великим резервом для поповнення м'ясного контингенту молодняку великої рогатої худоби для господарств суспільного сектора залишаються підсобні господарства населення, які тепер реалізують на м'ясо молодняк низькою живою вагою, в тому числі й молодняк, отриманий від господарств суспільного сектора.

Основними факторами, що визначають структуру стада, є напрям галузі скотарства, вік молодняку, призначеного для реалізації, темпи зростання поголів'я, строки виробничого використання тварин, вік першого парування, вихід молодняку та ін. Перші три з них зумовлюються переважно організаційно-господарською діяльністю, решта - природними умовами та біологічними особливостями того чи іншого виду тварин. Структура стада має відбивати напрям розвитку сільськогосподарського підприємства, відповідати прийнятій спеціалізації господарства.

Залежно від віку молодняку, що вибуває із стада, і складається, в основному, відповідна структура поголів'я великої рогатої худоби, Щоб мати у стаді 35% корів, треба продавати надремонтний молодняк приблизно у віці 20,7 місяця, щоб було 40% корів -відповідно у 16-місячному, 45% - у 12,7, 50% - 9,3, 55% - 6,5, 60% - 4,5 і 65% - у віці 2,5 місяця. Підвищення питомої ваги корів у стаді супроводжується зростанням поголів'я ремонтного і зменшенням надремонтного молодняку, що сприяє збільшенню виробництва молока і зменшенню - яловичини.

Для забезпечення населення продуктами скотарства за науково обгрунтованими нормами (390 кг молока і 33 кг яловичини в забійній масі на душу населення за рік) частка корів у стаді повинна становити 40%, а молодняк великої рогатої худоби треба реалізувати на м'ясо в 16-місячному віці живою масою однієї голови близько 400 кг.

При питомій вазі корів у стаді від ЗО до 40% скотарство розвиватиметься в м'ясо-молочному напрямі, від 40 до 50% - у молочно-м'ясному і понад 50% - у молочному. Залежно від напряму розвитку галузі й складається відповідне співвідношення вікових і статевих груп поголів'я в стаді:

При цьому телиці старше року, яких спарують у І кварталі, в кінці року мають перейти в групу корів. За таких умов середньорічне поголів'я нетелей завжди буде більшим, ніж на початок року. Кількість нетелей зростатиме також залежно від темпів збільшення поголів'я корів.

Ринок продукції свинарства

Серед заходів, що сприятимуть розвитку галузі, провідне місце посідають:

• зменшення собівартості продукції на основі дотримання технологічних параметрів (одержання 1,5-2 опоросів - 16-18 поросят) за рік на основну свиноматку, середньодобових приростів живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі не менше 400-450г, забезпечення повноцінними кормами з розрахунку ПО-120 ц корм. од. на одну свиноматку із шлейфом);

• використання виробничих потужностей галузі, особливо промислових комплексів з прогресивними технологіями;

• інтеграція виробництва свинини з її переробкою, впровадження поглибленої переробки сировини та розширення асортименту готової продукції;-розробка і впровадження інвестиційних проектів із застосуванням прогресивних технологій виробництва, переробки та реалізації готової продукції в конкретних підприємствах та нових формах господарювання (агрофірми, асоціації, корпорації тощо);

• встановлення стабільних технологічних і економічних зв'язків між сільськогосподарськими й переробними підприємствами та узгодження інтересів усіх учасників технологічного циклу виробництва м'ясної продукції;

• створення кооперативів,, асоціацій виробників свинини з переробниками і торгівлею, встановлення справедливої частини галузі в кінцевій ціні продукції.

Ринок продукції вівчарства

Система основних принципів розвитку діяльності інтегрованих формувань свідчить про обгрунтованість, цілеспрямованість сумісного виробництва товаровиробників вовни та іншої продукції вівчарства з промисловими підприємствами на кінцевий результат - виготовлення і реалізацію готового виробу і виступає як своєрідна виробничо-правова домовленість за системою відносин, сталих зв'язків, взаємодії, обмінних процесів, розподілу прибутків між виробниками сировини, переробниками, легкою промисловістю і торгівлею. На відміну від інших галузей АПК у подальшому використанні вівчарської сировини беруть участь десятки різних видів промислових підприємств (хутрово-шубні, вовняно-ткацькі, камвольні, трикотажні, шкіряні та ін.) з упровадженням прогресивної технології і перспективних форм організації виробництва.