Сторінка
6
Але одним з основних недоліків останнього методу є його деяка обмеженість, що звужує можливість його широкого застосування. Використовуючи його, важко проводити аналіз таких факторів, як рівень потенційного і реального попиту, пропозиції, еластичності ринкового сегмента ("ніші", "вікна"), рівень і ступінь конкуренції.
3. Методи "контрольної точки". Їхня основна ідея полягає в проведенні аналізу рівня реалізації кінцевого продукту (товару) виробника у взаємозв'язку з прибутком, собівартістю, обсягом виробництва, попитом, пропозицією й іншими елементами ринку. Класичною моделлю проведення такого аналізу є функція Кобба-Дугласа. Іншими словами, необхідно знайти крапку ДО, досягши якої, виробник зможе дістати необхідний прибуток. Визначення критичної межі ДО - критична межа, у якій відбувається подолання збитковісті і перехід до прибуткової роботи, поріг рентабельності (де осі: Обсяг продажу, кошти, що ілюструють зміну валового дохіда, прибутку, сумарних витрат в залежності від обсягу продажу.
Перебування крапки критичного обсягу реалізації
метод (1);
а — вартість постійних виробничих і позареалізаційних витрат,
здійснених на виробництво продукції обсягом V'; b — вартість матеріальних витрат;
с — витрати на заробітну плату робітників та службовців банку підприємства; d — обсяг накладних, виробничих і комерційних витрат; з — обсяг доходу аналізованого банку, отриманої від продажів товару
обсягом V'; К — точка критичного обсягу продажів; Вираховується зона збитків; Вираховується зона прибутку; D — повна собівартість продукції
У цьому випадку визначається так називана зона збитків і зона прибутку, чиї площі залежать від рівня різних видів витрат. Завдання, що розв'язується за допомогою цього методу, може бути пряме і зворотнє. При прямому завданні вихідними даними є рівень прибутку при визначеному обсязі виробництва. Місце розташування крапки До залежить від структури собівартості. Завдання може бути вирішене за допомогою регресійного аналізу, де в ролі залежних змінних виступають складові витрати виробництва.
Зворотнє завдання визначає рівень собівартості або рівень деяких з її складових як незалежну змінну, а отриманий прибуток, обсяг випуску продукції і накладних виробничих і комерційних витрат як залежні змінні.
Інший метод "контрольної точки" — це так називаний метод " кута, що охоплює,".
(2) Метод " кута, що охоплює,":
а — змінні витрати; b — постійні витрати; з — обсяг доходу
Кут а являє собою так називаний " кут, що охоплює,". Його розмір визначає норму прибутку, що виробник може одержати при даному обсязі виробництва і визначеному відношенні між постійними і змінними витратами. Чим більше кут, тим більше норма прибутку. Але необхідно дотримувати баланс між рівнями змінних витрат (тобто можливостями виробника) і рівнем прибутку.
Наступна модель розглядає прибуток як сукупність двох компонентів — бажаний прибуток і додатковий прибуток. Одержання бажаного і додаткового прибутку зв'язано з виконанням базових і підвищених тактичних і стратегічних планів маркетингової діяльності виробників. Крім того, за допомогою методу "додаткового прибутку" можуть бути проаналізовані рівні постійних і змінних адміністративних торгових витрат, витрат на рекламу, сервісне обслуговування і т.і.
(3) Метод "додаткового прибутку":
а — обсяг прямих матеріальних витрат при визначеному обсязі
наданих послуг; b — величина прямих витрат на оплату праці; з — прямі змінні витрати; d — рівень змінних адміністративних і торгових витрат; е — рівень постійних виробничих витрат; f — рівень постійних адміністративних і торгових витрат; А — контрольна точка прибутку; У — контрольна точка додаткового прибутку. Заштрихована зона являє собою обсяг додаткового прибутку банку; Р — рівень усього прибутку.
Усі вищерозглянуті методи і моделі мають однаково припустиму погрішність, а саме наявність лінійної залежності між розглянутими величинами. Суттєво, що на практиці залежність між прибутком, обсягом продажів і собівартістю не є лінійної і саме тоді необхідно використовувати функцію Кобба-Дугласа чи різні методи множинної нелінійної регресії.
Необхідно відзначити, що частіше аналітикам банку важко знаходити і потім дотримувати конкретної статистичної чи графічної крапки К. Тому завжди біля її існує так називаний "довірчий інтервал", у межах якого на практиці може знаходитися крапка До без збитку для виробника.
4. Метод “споживчої вартості". За допомогою цього методу кожен банк може аналізувати результати своєї діяльності і рівень прибутку в основному як фактор собівартості і досягнення необхідного рівня ділової активності. Основним компонентом цього методу є оцінка споживчих якостей товару. Продукція (послуга) може бути продана дорожче аналогічної послуги банків-конкурентів, якщо клієнт упевнений не тільки в більш високих якостях самої послуги, але і сервісі, зв'язаному з її придбанням.
Іншими словами, аналіз виробляється за допомогою багатомірних соціальних моделей. Методологія аналізу за допомогою експертних оцінок являє собою вибір оптимального методу в кожній конкретній ситуації для перетворення в кількісні чи порядкові оцінки факторів і процесів, що не піддаються безпосередньому виміру. Експертні оцінки ґрунтуються на судженнях фахівців, висловлюються чи індивідуально колективно і підрозділяються на дві основні групи.
До першої групи відносяться методи послідовного поліпшення індивідуальних оцінок кожного експерта (метод Дельфі).
Інша група методів спрямована на колективне узгодження позицій фахівців з метою вироблення колективної експертної оцінки. До цієї групи відносяться такі методи, як метод переваги, метод рангу, методи часткового попарного порівняння і повного попарного порівняння.
Не можна окремо не виділити методики розрахунку показників ефективності витрат на збутову діяльність, що належать до змінних витрат :
1. Методика зіставлення результатів власної рекламної діяльності з фірмами-конкурентами розраховується за наступною формулою: 
Завантажити реферат