Сторінка
1

Прогнозування та макроекономічне планування в ринковій економіці

Зміст

1.1. Система державних прогнозів, індикативних планів та програм економічного й соціального розвитку України та її регіонів

1.2. Суть, функції та значення прогнозування соціально-економічного розвитку

1.3. План як інструмент державного регулювання. Автоматизована система планових розрахунків

Список використаної літератури.

1. Система державних прогнозів, індикативних планів та програм економічного й соціального розвитку України та її регіонів

Прогноз — це пошук реалістичного й економічно виправданого рішення. Прогнозування виявляє процеси, які слід ураховувати в майбутньому періоді, і дозволяє обґрунтувати заходи щодо активного впливу на них.

Необхідність прогнозування спричиняється тим, що майбутнє невизначене й ефект багатьох рішень, які приймаються зараз, протягом певного часу не відчувається. Тому точне передбачення майбутнього підвищує ефективність процесу прийняття рішень.

Можна навести такий загальновідомий приклад. У більшості країн складаються та публікуються засобами масової інформації прогнози погоди, до яких виявляють інтерес працівники сільського господарства, мандрівники та широкі верстви населення. Якби погода була щодня однаковою, то такі прогнози не складалися б. Саме мінливість погоди робить її прогнози потрібними.

Макроекономічні прогнози потрібні уряду, суб'єктам промислової та фінансової діяльності. Річний бюджет потребує оцінки майбутніх доходів (включаючи прибутковий податок, податок на додану вартість, податок по обороту, акцизний збір та ін.) і майбутніх витрат (включаючи допомогу по безробіттю, державні пенсії, які підлягають індексуванню, витрати центральних і місцевих органів влади та ін.). Очевидно, що для планування бюджету серед інших даних необхідно мати оцінки майбутніх обсягів національного доходу, рівня безробіття, відсоткової ставки та цін. Також важливі дані про імпорт і експорт, що безпосередньо впливають на національний доход і разом з грошовою та фінансовою політикою визначають рівень курсу національної валюти.

Оскільки уряд має формувати економічну політику та несе відповідальність за забезпечення держави відповідною інфраструктурою, йому потрібні прогнози. Наприклад, придатність більшості шляхів і тунелів визначається кількістю доходів та витрат, які залежать від майбутньої інтенсивності руху, та доходів від реалізації проектів будівництва великих шляхів, бо, як відомо, різниця в часі (лаг) між прийняттям рішення щодо будівництва та його завершенням може досягати 10 років. У нашому випадку майбутня інтенсивність руху є важливим фактором у визначенні пропускної спроможності шляху й залежить від темпів росту економіки регіону та країни. Таким чином, прогнози майбутнього стану економіки суттєво впливають на прийняття рішень.

Загальновідомо, що на фінансових ринках основна увага приділяється взаємодії між теперішньою та майбутньою вартістю активів. Співвідношення між короткостроковими та довгостроковими відсотковими ставками, поточний та майбутній обмінні курси, грошова та фіскальна політика впливають на фінансовий ринок. Тому в макроекономічних прогнозах намагаються передбачити розміри названих величин і таким чином вплинути на процес прийняття рішень.

Використання макроекономічних прогнозів стає дедалі інтенсив-нішим, починаючи з 1960-х років. У США недержавні організації розробляли прогнози, основані на моделі Уортона, з 1963 року; у Великій Британії Лондонська школа бізнесу моделює економіку з 1966 року. У наступні роки число прогнозів, які базуються на макроекономічних моделях, значно зросло. Уже в 1988 р. у Великій Британії нараховувалося понад 100 установ, які займалися макроекономічними прогнозами. Значна кількість детальних описів багатьох прогнозів не публікується з причин комерційної таємниці.

Система прогнозування, планування й розробки програм економічного й соціального розвитку України та її регіонів є важливою складовою загальної системи державного регулювання економічного й соціального розвитку та дієвим інструментом реалізації економічної політики держави. Вона ґрунтується на взаємоузгодженні матеріальних, фінансових і трудових ресурсів у економічному обороті держави з метою досягти найбільшої ефективності в умовах їх обмеженості. Система складається з прогнозів, індикативних планів і програм та охоплює всі рівні виконавчої влади.

Цілеспрямоване функціонування економіки забезпечується державним впливом на діяльність її суб'єктів шляхом застосування як економічних, так і директивних методів регулювання розвитку економіки. До директивних методів належить застосування загальнодержавних норм і нормативів, державний контракт та державні інвестиції, регульовані ціни на окремі види продукції та ін.

Складовою частиною системи прогнозування й планування є національні, галузеві та регіональні програми. Це основний засіб реалізації державної політики, пріоритетних напрямів економічного, соціального, екологічного, науково-технічного та культурного розвитку України, концентрації фінансових, матеріально-технічних, трудових та інших ресурсів і координації діяльності підприємств, установ, організацій І громадян з метою розв’язати найважливіші загальнодержавні проблеми.

Показники системи прогнозування, планування та розробки програм на більш далеку перспективу коригуються в міру виконання планів чи програм на близьку перспективу.

Прогнози економічного та соціального розвитку України розробляються на далекострокову, довгострокову, середньострокову й короткострокову перспективи. Вони здійснюються, виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, накопиченого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, наявності природних ресурсів, соціальної структури суспільства, а також прийнятої стратегії економічного розвитку. Прогнози розробляються в кількох варіантах з урахуванням можливого впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших факторів.