Сторінка
3
Переходячи до аналізу п’єс «Голубі олені» та «Кравцов», для абітурієнта важливо осмислити ідейно-художній зміст їх під кутом зору проблеми вірності, а також простежити мотивацію автором дій і вчинків персонажів стосовно даної проблеми.
У колоритних, свіжих образах Оленки, Кравцова, баби Ковалихи; Вічного, Ази, Мишка та інших персонажів («Голубі олені», «Кравцов») змальовано масовий героїзм наших людей на фронті й на окупованій фашистами українській землі. Водночас автор оспівує велике кохання. Оленки і Кравцова, яке, спалахнувши в суворому 1941 році, зігріло на все життя їхні душі. Доля розлучила їх лінією фронту, вони опинилися в різних Кінцях країни в мирний час, але не зміліла їхня любов. Оленка шукає коханого, її кохання подолало опір часу й простору, власне, в пошуках минуло майже все життя героїні. Зазначимо, що мотивація пошуків коханого в «Голубих оленях» є дуже переконливою. Це невідправлені листи Оленки, плин її думок, самотність героїні в повоєнний час. З другого боку, таке враження, що Кравцов кохану не шукав. Чому? Цьому теж є мотивація у п’єсі «Кравцов».; Думається, що вона слабка. Ідучи на бойове завдання, Кравцов натрапив на згарище села, в якому в 1941 році він зустрів і навіки покохав Оленку. Партизанка Тамара каже Кравцову: «Німці село спалили і людей, до одного. Тут, кажуть, жила баба з онукою, їх теж .» Можливо, але непереконливо. Одним словом «кажуть» автор мотивує загибель • Оленки. Тому Кравцов і не шукав її, хоч пам’ятав усе своє життя «голубі олені на коминах» і залишався вірним одній жінці.
Очевидно, саме цей мотиваційний брак мала на увазі Н. Шейко-Медведєва, коли у згаданій книжці, що вийшла в серії «Шкільна бібліотека», писала: «Правда» про минуле Кравцова, його почування місцями була настільки химерною, що сприймалася як «чиста» казка».
Чи погоджуєтесь ви з таким твердженням? Знайдіть свої .,-, приклади тою, як драматург мотивує дії і вчинки персонажів.
Треба віддати належне поетичним натурам лірично-романтичних п’єс Коломійця, зокрема героїням. Хоч не всі вони вихідці з культурного, середовища, проте наділені поетичною природою. Їхнім душам близька поезія, тому часом вони бувають сентиментальними, чого, як відомо, не цурався український класичний театр, адже в театрі, як і в житті. сльози і радість поруч.
За п’єси «Голубі олені» та «Кравцов» автор був удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1977)
Майже всі п’єси драматурга поставлені в українському академічному театрі ім. І. Я. Франка. Тому окремі його твори можна аналізувати після перегляду в театрі. Це, правда, стосується більше абітурієнтів-киян. Інші ж для закріплення знань і навичок можуть використати такі запитання:
1.Чому драматург Микола Зарудний п’єсу «Срібна -павутина» назвав феєрією?
2. Завдяки яким художньо - зображальним засобам досягається індивідуалізація характеру у п’єса х Коломійця?
3.У чому ви бачите зв’язок драматургії Коломійця з творами Котляревського, Квітки-Основяненка, Лесі Українки та інших драматургів-класиків.
Драматичний твір, який у свій, час привернув до себе увагу не лише глядачів, з й багатьох критиків та рецензентів, - «Дикий, Ангел» Олексія Коломійця вивчається в середній школі текстуально. Після уважного прочитання або перегляду п’єси корисно ознайомитися із статтею В. Сидоренка «Урок-бесіда про драму О. Коломійця «Дикий Ангел» (Укр. мова і літ. в шк. 1986, № 3). Гадаємо, полегшить роботу абітурієнта над художнім текстом п’єси «Дикий Ангел» і один з варіантів викладу ідейно-художнього змісту, що наводиться нижче.
Поставлена майже одночасно в кількох українських театрах і відразу ж за межами України, п’єса «Дикий Ангел» була новою не лише для репертуару наших театрів, а й, для самого, драматурга. Хоч, правда, у. Коломійця таких «несподіваних» творів чимало. Автор постійно перебуває в пошуках і сюжетних, і жанрових, і формальних. Театр Коломійця має, як бачите, у своєму активі такі несхожі між собою твори, як «Фараони» і «Планета сподівань», «Горлиця» і «Чистилище», «Голубі олені» і «За дев’ятим порогом», «Кравцов» і «Срібна павутина». У більшості з них у центрі, уваги автора перебувають моральні й етичні проблеми що хвилюють сучасника, проблеми-становлення Молодої людини, її духовної пов’язаності з минулим і майбутнім.
«Дикий Ангел» не становить винятку з цього правила, але ракурс дослідження названих проблем тут трохи незвичний Показуючи одну сім’ю, виховання в ній дітей (які, власне, всі вже дорослі), автор переконливо доводить нерозривність кожної людини зі своєю країною, з потужним ритмом її трудових буднів, з її духовними інтересами.
У центрі драми Коломійця складна, неоднозначна постать робітника-пенсіонера, глави сім’ї, який не тільки сам і досі не знає й хвилини відпочинку (Л і д а: «Петро розказував — ніколи не бачив, щоб батько відпочивав: Усе щось робить»), а й дітей виховує в суворому трудовому ритмі.
У Платона Ангела справді дуже суворі погляди на виховання дітей, яке він розуміє передусім як трудове. його молодший син Павлик під час студентських канікул уже працював на заводі, а тепер батько йому радить записатися «у ті бригади, що на Північ їдуть». Середньому сину Федору він пропонує взяти надурочну роботу, старшого, Петра, навчає: «Зайву годину-дві на роботі побудеш, не злиняєш». Правда, дехто з Платонового . оточення вважає, що все це через його скнарість, через «куркульську вдачу», через любов до грошей. Платон справді дбає про те, щоб діти більше заробляли, адже від цього залежить добробут їхньої чималої сім’ї. Крім того, в нього є своя «економічна теорія»: « .жити треба неабияк, а добре, багато,—. вкорінятися в життя, щоб усе. було, і про запас було , І це не гріх. Заробила моя сім’я на «Запорожця», а державі два «Запорожці» ми заробили; телевізор - їй два телевізори. Більше ми робим — краще державі. Більше труда — міцніша держава».
Завантажити реферат