Сторінка
1

Олексій Федотович Коломієць

Народився Олексій Федотович Коломієць 17 березня 1919р. в с. Харківці Лохвицького р-ну на Полтавщині. Він був шостою, найменшою дитиною в родині селянина-бідняка, в якій рано не стало батька. Після закінчення семирічки Коломієць в 1935 — 1938 pp. навчається на робітфаку при Харківському інституті радянської торгівлі, а потім на історичному факультеті Харківського університету. Із студентської лави пішов на фронт. Після демобілізації кілька років віддав комсомольській роботі; був лектором ЦК ЛКСМУ, секретарем Чернівецького обкому комсомолу, в 1950 — 1953 pp. працював відповідальним редактором газети «Молодь України», потім у журналі «Зміна». Тоді ж починає друкувати перші нариси й оповідання, що склали збірку новел «Біла криниця» (1960). Як драматург Коломієць не мав учнівського періоду і досить пізно увійшов у літературу: комедію «Фараони» написав у сорок років. Та вже ця перша спроба принесла йому широке визнання: вперше зіграна в Московському театрі ім. М. В. Гоголя, п'єса в 1962p. ставилася вже в 71 театрі країни. У 1978p. в Київському театрі ім. І. Франка відбулася її п’ятисота вистава. В наступні роки слідує низка драматичних творів: 1961 р. — драматичний памфлет «Дванадцята година». 1963 р. — психологічна драма «Чебрець пахне сонцем» (інша назва «Де ж твоє сонце?»). 1964 р. — п'єса «Прошу слова сьогодні». 1965 р. — драматична дилогія «Планета Сперанта». 1966 р. — «Спасибі тобі, моє кохання». 1969 р. — «Келих вина для адвоката». 1970 р. — п'єса проблемно-психологічного характеру — дилогія «Горлиця», п'єса «Перший гріх». Лірична драма «Спасибі тобі, моє кохання» і дилогія «Горлиця» у 1970p. були відзначені республіканською премією ім. М. Островського. 1972 р. — п'єса «Одіссея в сім днів». 1973 р. — «Голубі олені» — «повість про кохання», яка на фоні численних батальних творів прозвучала винятково ніжною ліричною нотою і в 1977 році була удостоєна Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка. 1975 р. — «Кравцов». 1977 р. — «Срібна павутина». 1978 р. — драма «Дикий Ангел», постановка якої у Київському театрі ім. І. Франка відзначена Державною премією СРСР (1980). Хоча в творчості О. Коломійця переважають п'єси про актуальні, сучасні авторові проблеми («Двоє дивляться кіно», 1987), є у нього й дві драми на теми минулого: «За дев'ятим порогом» («Запорізька Січ», 1971) та «Камінь русина» («Град князя Кия», 1981), написана спеціально до святкування 1500-ліття Києва. Помер О. Коломієць 23 листопада 1994р. Вперше його ім'я з'явилося на афішах театрів на початку 60-х років, коли з успіхом обійшли сотні сцен дотепні, веселі і мудрі «Фараони» (1961) досі нікому невідомого автора. А сьогодні вже наше театральне мистецтво важко уявити без таких сценічних здобутків, якими стали трагічна дилогія «Планета Сперанта», тривожно-медитаційна «Горлиця» чи озвучена високими нотами душевної краси й людського щему поетична повість про кохання «Голубі олені», прозора в чистоті й ніжності своїй «Срібна павутина» чи психологічно вибаглива драма «Дикий Ангел».

„Фараони” (1961) міцно і назавжди утвердили Коломійця в жанрі драматургії. До цього найважчого драматургічного виду, до комедії ситуацій, Коломієць повернеться в 1968 році («Келих вина для адвоката»), а також у 80-ті роки, коли писалася п’єса «Чистилище» («Репортаж з того світу»), видана 1989 р.

П’єси письменника завжди відзначалися гостротою і важливістю порушених проблем. Помітна особливість їх — стилістична різноманітність: часто в одному творі Коломійця - вживаються патетика і сатира, ліризм, і комедійність, філософія і буденність

«З повним правом можна говорити про Коломійця як новатора в сучасній драматургії. Його пошуки нових форм, архітектоніки твору завжди позначені винахідливістю й оригінальністю. Вони ніколи не були спекулятивними штампами і даниною «масовому мистецтву». Олексій Коломієць — новатор. Він традиційний лише в одному — безмежній любові до свого народу і театру. І цього досить, щоб бути достойним послідовником корифеїв української сцени»,— писав про Коломійця його колега, драматург Микола Зарудний.

Спираючись на знання, набуті в середній школі, абітурієнт пригадає поняття комедія, трагедія, драма, драматичний конфлікт, зверне увагу на особливості побудови творів, призначених для сцени. Дізнатись про це можна зі «Словника літературознавчих термінів». Щоб, засвоїти всю творчість Коломійця, який написав біля 30 п’єс, радимо абітурієнтові використати метод проблемного вивчення. Відповідно до цього ми й даємо стислий огляд його драматургії проблемного характеру.

У комедії «Фараони» використано відомі в літературі художні Прийоми сну і переодягнення. Завідуючому механізацією, Миколі Тарану п’яничці і ледащу, приснився химерний сон начебто всі. жінки, які в селі «будь-яку механіку замінять», зайняли посади чоловіків і примусили їх виконувати жіночу працю об’єктом сатиричного зображення автор обрав події в сучасному селі, де панує безгосподарність, примітивна техніка, важкий побут. Усе це лягає на плечі жінок. Комічна сюжетна схема, палкі суперечки, дотепні характеристики, фольклорні переробки дали в сукупності справді талановитий оригінальний Драматичний твір.

Персонажі багатьох п’єс Коломійця — представники переважно молодого покоління, носії двох життєдайних сил праці і кохання. Людську працю автор розуміє як засіб своєрідного очищення, облагородження. Об’їздивши цілий світ, пройшовши пекло Великої Вітчизняної, герой драматурга залишається вірним одній жінці («Голубі олені», «Кравцов»). Наведемо ще один приклад, хоч і дещо комічний, з твору «Чистилище»; який аргументує попередню тезу

У чистилищі вирішують, куди рекомендувати селянина: у пекло чи в рай.

Безсторонній. А вам куди хочеться?

Селянин. А можна взнати? Тут десь моя жінка, куди її командирували?

Нечистий. Нас так часто згадувала,— ми її і пригріли. Вона таке тут, влаштувала!

Селянин. Тоді й мене в пекло! До жінки . До Насті хочу, дарма що в пекло, аби до Насті.