Сторінка
4
2. за сферами діяльності держави: внутрішні і зовнішні
3. з точки зору тривалості здійснення у часі: А) постійні ф-ції, що здійснюються протягом всього часу існування держави (оборона країни, .) Б) тимчасові, що здійснюються лише протягом певного періоду існування держави (у перші роки існування Радянської держави – придушення опору пануючих раніше класів).
30. Внутрішні функції держави. Ф-ції держави – це основні напрямки діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання, цілі. Внутрішні функції держави здійснюються в межах даної держави і в яких виражається її внутрішня політика.
- Регулювання економічних відносин.
- Організація суспільної праці.
- Охорона правопорядку, законності, прав і свобод громадян
- Соціальний захист населення
- Охорона й раціональне використання природних ресурсів.
31. Зовнішні функції держави. Ф-ції держави – це основні напрямки діяльності держави, в яких знаходять свій вираз її сутність, завдання, цілі. Зовнішні ф-ції держави – це функції, які забезпечують здійснення зовнішньої політики держави.
- Оборона країни.
- Підтримання міжнародного миру.
- Підтримання економічного співробітництва.
32. Відмінності права від інших соціальних норм. Соціальні норми – це правила поведінки людей та їх об’єднань, що покликані врегульовувати життя суспільства з метою забезпечення в ньому порядку і стабільності. Види соціальних норм:
- Норми моралі – регулюють поведінку людей шляхом її оцінки відповідно до категорій добра і зла.
- Звичаї – це правила поведінки, що склалися історично і в результаті багаторазових повторень увійшли у звичку людей.
- Традиції – це правила поведінки, які впроваджуються в суспільну практику за ініціативою певних структур, з метою витіснення (заміни) якихось існуючих правил поведінки.
- Корпоративні норми встановлюються та забезпечуються об’єднаннями громадян і є обов’язковими лише для членів цих об’єднань.
- Соціально-технічні норми – правила, що регулюють порядок поводження людей із знаряддями виробництва, встановлюють правила поведінки в тих чи інших природних умовах.
- Релігійні норми – правила поведінки людей, що містяться в тих чи інших релігійних ученнях.
33. Відмінності права від інших соціальних норм. Особливим видом соціальних норм є норми права, які є “елементарною частиною” права. Право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, які встановлені або санкціоновані державою і забезпечуються всіма доступними їй примусовими заходами. Відмінності:
- Норми права виникають разом з державою, формулюються або санкціонуються виключно держ. органами.
- Вони виражають волю не всього суспільства, не всього населення держави, а лише цього керівної частини.
- Норми права мають формально визначений характер, тобто зафіксовані у письмовій формі в офіційному документі.
- Вони видаються або санкціонуються держ. органами у суворо визначеному процесуальному порядку.
- Норми права мають загальнообов’язковий характер.
- Вони регулюють суспільні відносини шляхом встановлення конкретних прав і обов’язків їх конкретних учасників.
- Межі дії норм права завжди точно визначені у просторі, у часі та в певному колі осіб.
- Виконання приписів норм права забезпечується державою шляхом застосування тих чи інших засобів примусу.
34. Поняття і види джерел права. Джерела (форми) права – це засоби його зовнішнього виразу, за допомогою яких право набуває формальної визначеності та загальнообов’язковості. Соціально-правові джерела права – це суспільні відносини, які мають правову природу, правосвідомість і т. ін. Юридичні джерела права – це нормативні настанови, юридична практика, юридична наука тощо. Основні джерела права:
- Нормативно-правові акти – це офіційні письмові документи, прийняті компетентними суб’єктами, в яких в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються загальнообов’язкові правила поведінки (конституція, закони, укази, постанови).
- Правові договори – це добровільні й узгоджені рішення двох чи більше сторін, які містять юридичні норми (міжнародно-правові угоди, колективні угоди).
- Правовий звичай – це правило поведінки, що склалося стихійно протягом тривалого часу і стало звичкою людей, ухвалено й охороняються державою.
- Судовий чи адміністративний прецендент – це рішення по конкретній юридичній справі, яке виносить судовий чи інший компетентний орган держави (посадова особа) і яке стає обов’язковим для вирішення подібних справ у майбутньому.
35. Поняття і види норм права. Норми права – обов’язкове, формально визначене правило поведінки загального характеру, що в установленому порядку приймається, змінюються, відмінюється та забезпечується відповідними держ. органами в межах їх компетенції. Види норми права поділяються:
1. За функціональною спрямованістю:
- Регулятивні (встановлюють права та обов’язки суб’єктів).
- Правоохоронні (регламентують засоби юрид. Відповідності за порушення прав і невиконання обов’язків).
2. За предметом правового регулювання:
- Матеріальні (встановлюють бажане правило поведінки, права та обов’язки суб’єктів).
- Процесуальні (регламентують порядок, форми й методи реалізації прав і обов’язків, встановлених в нормах права).
3. За функціональним призначенням:
А) Відправні (мають загальний характер):
- Норми-начала (закріплюють основні підвалини суспільного та держ. устрою).
- Норми-принципи (закріплюють вихідні принципи права).
- Визначально-установчі норми (містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права).
- Норми-дефініції (містять повні або неповні визначення певних правових категорій і понять).
Б) Норми – правила поведінки (регулюють поведінку людей, суспільні відносини).