Сторінка
8

Шпаргалка з ТДП

54. Поняття і види тлумачення норм права. Тлумачення норм права означає переклад його абстрактних приписів на більш зрозумілу й доступну мову конкретних понять і висновків. Види тлумачення права:

1. за своїм змістом тлумачення поділяється на:

А) Буквальне тлумачення (зміст норми права відповідає її словесному виразу).

Б) розширювальне (розповсюджене) тлумачення (зміст норми права ширше її буквального значення).

В) Обмежувальне тлумачення (зміст норми права вужче її буквального значення).

2. За суб’єктами (за юрид. силою):

А) офіційне тлумачення:

- нормативне тлумачення,

- казуальне тлумачення.

Б) неофіційне тлумачення:

- доктринальне (наукове),

- компетентне (професійне),

- повсякденне (буденне).

55. Офіційне тлумачення норм права: поняття і види. Офіційне тлумачення – це сформульоване у соціальному акті роз’яснення змісту і мети правових норм, яке здійснюється уповноваженим органом і має обов’язкове значення.

Види офіційного тлумачення:

1). Нормативне тлумачення – це роз’яснення дійсного змісту норми права, що має загальнообов’язковий характер і неодноразово використовується в юридичній практиці. Нормативне тлумачення поділяється на: а). Автентичне, за якого зміст норми права роз’яснює той суб’єкт, що її видав. б). легальне – яке здійснюється суб’єктом, що не видав дану норму, але уповноважений її тлумачити (Конституційний суд, Пленум суддів).

2). Казуальне тлумачення – це роз’яснення дійсного змісту норми права, яке має обов’язкове значення лише для даного конкретного випадку і стосовно осіб, які мають до нього певне відношення.

Види казуального тлумачення:

а). Судове, яке здійснюється судовими органами при розгляданні конкретних справ і знаходить свій вираз у вироках чи рішеннях по цих справах.

б). Адміністративне, яке здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою держ. адміністрації посадовими особами

56. Неофіційне тлумачення норм права: поняття і види. Неофіційне тлумачення – це роз’яснення дійсного змісту норм права, яке немає обов’язкового характеру. Види неофіційного тлумачення: а). доктринальне ( наукове), яке здійснюються науковцями і науково – дослідними закладами в статтях, в підручниках, монографіях, усних або письмових обговореннях проектів нормативних актів. б). Компетентне (професійне), яке здійснюються особами, які мають відповідну юридичну освіту або певний досвід юридичної діяльності. в). Повсякденне (побутове) – це роз’яснення змісту норм права всіма суб’єктами, які не мають юридичної освіти або досвіду юридичної діяльності.

57. Обмежувальне тлумачення норм права. Обмеження тлумачення - це тлумачення ,за якого даний зміст правової норми встановлюється вужчим за його текстуальний вираз.

58. Розповсюджу вальне (розширювальне) тлумачення норм права. Розширювальне тлумачення – це тлумачення за якого даний зміст правової норми встановлюється ширшим за його буквальний текстуальний вираз.

59. Граматичне тлумачення норм права. Граматичне тлумачення – один з основних способів тлумачення норм права, за яким дійсний зміст норм права встановлюється у відповідності з правилами граматики, словесних формувань, синтаксису, етимології (походження) слів тощо.

60. Логічне тлумачення норм права. Логічне тлумачення – це один із основних способів права, при якому дійсний зміст норми права встановлюється шляхом безпосереднього використання законів мислення (формальної логіки).

61. Нормативна, правова і правомірна поведінка: поняття та співвідношення. Нормативна поведінка – це така поведінка людей, що регулюються будь – якими соціальними нормами звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права .

Правова поведінка – це поведінка людей, що регулюється нормами права.

Правомірна поведінка – це поведінка, яка є соціально – корисною, відповідає закріпленим у правових нормах моделям поведінки і має позитивні юридичні наслідки.

Співвідношення:

- правова поведінка є видом нормативної поведінки;

- правомірна поведінка є видом правової поведінки.

62. Поняття і види правопорушень. Правопорушення – це суспільно шкідливе, винне протиправне діяння, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність.

Види правопорушень:

1). Злочини – це суспільно небезпечні, протиправні, винні й карні діяння, які вчиняють чи можуть вчиняти суттєву шкоду певним суспільним відношенням, що охороняється кримінальним законом.

2). Провини – це правопорушення, що порушують приписи інших, крім Кримінального Кодексу, норм права і не досягають рівня суспільної небезпеки.

Види провин:

1). Адміністративні – порушення, які посягають на суспільні відносини, пов’язані із здійсненням держ. Управління (адміністративне, фінансове, аграрне право);

2). Дисциплінарні – правопорушення, що здійснюються у сфері трудових, службових відносин, шкодять порядку діяльності трудових колективів, порушують трудову дисципліну, тому утрудняють виконання їх виробничих функцій.

3). Цивільно – правові провини – це – правопорушення, що здійснюються у сфері майнових і певних немайнових відносин.

63. Поняття і елементи складу правопорушень. Склад правопорушень – це сукупність передбачених у законі ознак, при наявності яких діяння визначається правопорушенням. Елементи складу правопорушень: - об’єкт – це ті суспільні відносини, які охороняються правом і на які дане правопорушення посягає , - суб’єкт – це особа яка вчинила правопорушення, - об’єктивний бік правопорушення – це зовнішнє вираження протиправного діяння, те як воно виявилось у реальній дійсності. Елементи об’єктивного боку правопорушень – це час, місце, спосіб його вивчення, причинний зв’язок між скоєним діяння і шкідливими наслідками – результат його діяння, - суб’єктивний бік правопорушення – характеризує внутрішнє психологічне ставлення суб’єкту до вивченого протиправного діяння та його наслідки (вина, умисел, необережність).