Сторінка
3
З ініціативи сенату розпочався невдалий експеримент із запровадженням в Гетьманщині нової сільськогосподарської культури — картоплі; більшість привезених коренеплодів вимерзло у сховищах, і лише невелику частину розподілили для вирощування 1. Незважаючи на гучні заяви, ні центральна влада, ні Рум’янцев не були готові суттєво прискорити економічний розвиток. Проблемою був не тільки брак планування, людей і коштів, але й те, що політичні питання заступили всі інші. Рум’янцев зосередився на таких традиційних галузях реформи, як адміністрація, військова, судова і частково освітянська системи. У справах судочинства генерал-губернатор міг запровадити лише незначне оновлення, бо Катерина не схвалила суттєві зміни. До Генерального військового суду — найвищого суду Гетьманщини призначили дванадцять суддів, яких обирали щороку (по одному від кожного полку, а також двох генеральних контролерів). Рум’янцев змінив склад суду, зробив його постійним, оплачуваним органом, до якого входили два генеральних контролери та три-п’ять додаткових членів. Для пожвавлення роботи центрального суду генералгубернатор на допомогу позивачам призначив державних адвокатів. Але запровадження судових реформ 1763 р. створило непередбачені проблеми, які намагався розв’язати Рум’янцев 2.
Найзначнішою зміною в урядовій структурі, яку схвалила Катерина, була пропозиція Рум’янцева про регулярну поштову службу. Попередньо в Гетьманщині пошту доставляли кілька муніципальних служб, а також офіційні гінці. Так, указ імператриці посланець привозив до Генеральної військової канцелярії, яка розповсюджувала його, знову з допомогою кур’єрів, серед підлеглих. Пропозиція Рум’янцева грунтувалася на потребах як уряду, так і приватних осіб у систематичній та регулярній поштовій службі. Нова система, заснована 1765 р., складалася з 9 поштових маршрутів, довжиною понад 2358 верст, 72 поштових станцій, 15 регіональних начальників, 165 поштарів і 300 коней 3.
У кожній місцевості пошту забирали та відправляли у призначений час двічі на тиждень. Поштова служба стала підвідділом української адміністрації, її очолював поштовий директор. Скарбниця Гетьманщини оплачувала всі витрати поштової служби та забирала всі її прибутки. У 1768, 1770 і 1774 рр. поштову службу розширили для забезпечення зв’язку з Кримом і новою провінцією — Новоросією. Після скасування української автономії поштова служба з незначними змінами увійшла до складу російської адміністрації.
Першочерговим завданням Рум’янцева в Гетьманщині було збільшення державних прибутків. Накази Катерини, відповідь Рум’янцева, наступні таємні директиви Катерини стосувалися саме цього питання 1. Зберігаючи давні джерела прибутку — податки від спиртних напоїв і млинів, відрахування з прикордонного тарифу, генерал-губернатор створив ряд нових. Він зібрав усі типи царських земель, які використовувались козаками, що колись обслуговували гетьмана (бобровники, стрільці, поташники), в одну категорію державних земель. Для нагляду за ними призначалося одинадцять контролерів, а їх жителі обкладалися податком 2. Цей захід приніс додатковий річний прибуток в розмірі 10 000 карбованців, стягнення податку із слуг колишнього гетьмана — ще 1200 3.
Але найприбутковішою реформою було запровадження грошового податку для утримання російських військ в Гетьманщині. До того часу українська влада збирала цілий ряд різних податків, здебільшого натурою. Часто цього не вистачало, а постачання провіанту запізнювалося, і тоді російські війська силою відбирали необхідне у місцевого населення. Отже, тягар податків розподілявся нерівномірно, здебільшого припадаючи на райони постою військ. Пересвідчившись у цьому під час поїздки по Гетьманщині, Рум’янцев визначив умови податку: 1 карбованець щороку від кожного господарства, який збирався по частинах чотири рази на рік 4. Усі селяни, міщани, підпомічники та підсусідки були зобов’язані платити новий податок. 1767 р. генерал-губернатор поділив Гетьманщину на 20 рівних податкових округів і призначив комісію, відповідальну за збирання податку в кожному окрузі. Незважаючи на великі недоплати, українська скарбниця іноді отримувала додаткові прибутки, які сягали 150 тис. карбованців 5. Коли вони перевищували потреби імперських військ, надлишок використовувався на урядові цілі, включаючи оплату українських чиновників та субсидії для Київської академії 6.
Грошовий податок, запроваджений спершу на заміну військового, перетворювався в дійсності на головний.
Крім грошового податку, українське населення зобов’язувалося надавати квартири російським військам, оскільки в той час не існувало військових містечок або казарм. Через непевну міжнародну ситуацію і особливо конфлікти Росії з Польщею та Османською імперією, податки за часів Рум’янцева зросли особливо, коли в Гетьманщині було розташовано новий полк. Згідно з генерал-губернаторським звітом, 1763 р. в Гетьманщині було 6 стрілецьких, 2 драгунських і 8 піхотних полків; разом — 19 981 чоловік, що потребували 902 офіцерських і 10 556 солдатських квартир. Хоча Рум’янцев і намагався рівномірно розподілити ці війська, вони все ж таки серйозно обтяжували місцеві громади. Якщо брати до уваги той факт, що в Гетьманщині було тільки 29 025 міських і сільських господарств, де могли стояти війська, то виходило, що на кожні три господарства припадало два російські солдати або по дві офіційні квартири на кожні п’ять господарств 1. Така система забезпечувала подальші заощадження для уряду, оскільки війська тепер мали можливість більше одного разу отримувати з місця постою харчі та дрова.
Завантажити реферат