Сторінка
4
Значно збагатіла за рахунок додаткових прибутків українська скарбниця все більше підпорядковувалася потребам імперії. 1771 р. імперський генеральний прокурор дав розпорядження Малоросійській колегії провести точні обрахунки всіх прибутків і видатків. Пізніше вони проводилися вже кожного року 2. Українська скарбниця все ще була окремою, але тепер її розглядали як провінційну філію імперської скарбниці.
Генерал-губернатор ставив також за мету збільшення військового потенціалу Гетьманщини. Це спричинило відживлення козацького стану (сословия). Оскільки багато козаків втратило землю і чи то добровільно, чи під тиском обставин ставало підданими землевласників, кількість боєздатних козаків постійно зменшувалася. Рум’янцев звинуватив у цьому землевласників і козаків: перших тому, що вони тиснули на козаків, а останніх — що ті змінювали свій статус, щоб уникнути військової повинності 3. На додаток до указів царів і сенату генерал-губернатор заборонив козакам переходити до селянського або міщанського стану. Згадуючи сенатський указ 1746 р., що наказував поміщикам звільнити всіх козаків, Рум’янцев дозволив їм апелювати про відновлення свого статусу безпосередньо до Генерального суду 4.
Призначені генерал-губернатором державні адвокати також допомагали козакам і міщанам під час розгляду їхніх клопотань. Однак тоді генерал-губернатор ще не наважувався зачепити цілий комплекс соціально-економічних проблем козаків, що безпосередньо перебували під владою землевласників. Він відкладав це до загального перепису населення, сподіваючись, що тоді вже чітко будуть визначені соціальні групи і зафіксований їх статус. Рум’янцев розраховував, що визнані за переписом козаки будуть зорганізовані у постійний військовий стан із збереженням окремих козацьких привілеїв — особистої свободи, права на майно, торгівлю і виробництво спиртних напоїв.
Захищаючи козаків від утисків з боку старшини, Рум’янцев одночасно скасував їх найдавніше право — обирати своїх власних зверхників. Це тільки посилило контроль старшини над козаками. У 60-х рр. XVIII ст. козаки обирали старшин вже тільки на рівні сотень; практика обрання сотників скінчилася 1767 p. Bсіх вищих офіцерів призначала українська адміністрація. Цього року звільнилася посада сотника Корибутівської сотні Прилуцького полку і козаки, за традицією, обрали нового. Але Рум’янцеву стало відомо, що переможець перед виборами споював козаків. Розгніваний генерал-губернатор анулював результати виборів і наказав, щоб від цього часу всіх сотенних чинів призначав полковник або його канцелярія 1. Цей наказ, що грунтувався на глибокій невірі Рум’ян цева у здатність козаків приймати будь-яке відповідальне рішення, поставив їх у повну залежність від вищої адміністрації.
Генерал-губернатор обмежив традиційні козацькі права також і в інших сферах. Професійний військовий, він спробував перетворити козаків у більш дисципліновану, вимуштровану та ефективну бойову силу. Взявши за зразок російську армію, генерал-губернатор вимагав такої ж виучки від козаків. Він сформував спеціальний загін, належним чином озброєний та обмундирований, для охорони архіву Малоросійської колегії, генерального суду і скарбниці. Коли хто з козаків відмовлявся виконувати таку регулярну службу, Рум’янцев наказував бити їх «без пощады». Так, 1768 р. він наказав, щоб тих козаків, котрі не підкоряються своїм командирам, сікли різками, а впертіших — позбавляли козацького стану та реєстрували як селян 2. Найрадикальніші зміни, однак, мали місце в грудні 1768 р., на початку війни з Туреччиною. На прохання Рум’янцева сенат розповсюдив на мобілізовані козацькі загони юрисдикцію російського військового права 3.
Це фактично розв’язало генерал-губернатору руки в питаннях військової дисципліни і позбавило козаків ще одного стародавнього права, коли козака міг судити тільки суд рівних (тобто козаків) за своїми власними законами. 1775 р. три козацькі загони вільних найманців, що колись становили гетьманську охорону, було реорганізовано в регулярні армійські полки. Це був ще один крок до запровадження російського військового устрою в Гетьманщині 1.
Головною передумовою подальших військової та фінансової реформ був ретельний перепис населення. Оскільки меморандум Теплова повністю відкидав усі українські дані, російський уряд був рішуче настроєний провести свій власний перепис. Той, що був запланований сенатом, не відбувся через усунення гетьмана Розумовського. Катерина в своїх наказах продовжувала наголошувати на необхідності нового перепису, і вже у вересні 1765 р. в Гетьманщині були створені для цього необхідні умови. На відміну від сенатського плану перепису, де в першу чергу йшлося про кількість селян, козаків та їх місцепроживання, Рум’янцев мав набагато ширший задум. Він хотів зареєструвати вік, соціальне становище, професію, сімейний стан, стан здоров’я, прибутки і рівень податків кожного жителя Гетьманщини. Більше того, рум’янцевський перепис включав детальний опис всього рухомого і нерухомого майна, за винятком особистих речей 2.
Окремі переписні форми готувалися для козаків і міщан, для жителів державних і монастирських земель, для мешканців приватних маєтків. Крім вищезгаданих відомостей, Рум’янцева цікавили стан місцевої торгівлі, промисловості та муніципальних споруд, умови та прибутки царських земель і найбільше земельні володіння як приватних осіб, так і тих, хто на державній службі користувався державними землями. Трудові повинності селян визначалися стосовно царських і монастирських земель, але не фіксувалися щодо приватних маєтків — це була поступка на користь землевласників. Без сумніву, рум’янцевський перепис був найповнішим серед тих, що раніше проводилися в Гетьманщині.
Завантажити реферат