Сторінка
2

Перетворення Японської імперії у світову державу та її військова поразка

Загалом же в результаті Першої світової війни Японія суттєво зміцнила свої політичні позиції в АТР, її війська розташовувалися на території Китаю, Маньчжурії, Кореї, російського Далекого Сходу, колишніх німецьких колоній у Тихому океані. Військові замовлення спричинили економічне зростання та встановлення монопольного положення Японії у певних галузях регіонального поділу праці. Токіо майже повністю монополізував ринок міжнародних морських перевезень у Тихому океані.

2. Мілітаризація японської політики у 20-30-х роках.

Але на поч. 20-х рр. порівняно сприятлива для Японії зовнішньополітична ситуація змінилася, оскільки великі держави, вирішивши питання повоєнного устрою Європи, звернули увагу на Далекий Схід. На Вашингтонській конференції 1921-1922 рр. у результаті об'єднаних зусиль європейських дипломатій США вдалося потіснити Японію в АТР та змусити Токіо розірвати союз із Британією. Тоді ж у японській економіці почався спад, спричинений, з одного боку, світовою економічною кризою, а з іншого - постійним скороченням експорту до Китаю внаслідок бойкоту японських товарів і посилення конкуренції з боку американських та британських компаній.

Уже наприкінці кризи, 1 вересня 1923 р., в Японії відбувся один із найсильніших землетрусів в історії планети. Загинули десятки тисяч людей, мільйони залишилися без даху над головою, загальні збитки становили бл. 5,5 млрд. ієн. Звинувативши в мародерствах і грабунках китайських та корейських емігрантів, а також комуністів, поліція вдалася до репресій, серед розстріляних без суду був один із лідерів КПЯ Каваї, на початку наступного року вона саморозпустилася. У 1925 р. було прийнято закон про захист громадського спокою, що передбачав покарання не лише за антиурядову діяльність, а й за "небезпечні думки".

Перманентні економічні кризи 20-х рр. призвели до активізації антиурядових опозиційних рухів, майже постійними стали страйки кваліфікованих робітників промисловості й транспорту, у сільській місцевості траплялися напади на представників влади та поміщиків. Промислові кола вимагали від уряду політики обмеження ввозу капіталу та керованої інфляції, водночас загострилася ситуація в японських колоніях, зокрема, на Тайвані повстання у листопаді 1930 р. удалося придушити лише за допомогою військової авіації.

Поряд із цивільними опозиційними рухами, на зламі 30-х рр. сформувався потужний підпільний ультранаціоналістичний рух у військовому середовищі, багато в чому зумовлений скороченням армії та зменшенням заробітної плати. У вересні 1930 р. група офіцерів на чолі з підполковником Хасімото Кінгоро створила таємне товариство "Сакура ", що готувало встановлення військової диктатури. Його ідеологією став "ніппонізм", тобто вивищення японської нації, беззастережний культ Імператора та претензії на світове панування.

Хоча дві спроби організованих "Сакурою" державних переворотів зазнали невдачі, у грудні 1931 р. підтриманий нею генерал Аракі Садао отримав портфель військового міністра. Новий уряд удався до інфляції, заборонив вивіз із країни золота й почав посилену пропаганду колонізації Маньчжурії та Кореї. Ще два виступи націоналістів, що супроводжувалися терористичними актами, відбулися у лютому й травні 1932 р. Тоді ж була створена "Рада з питань внутрішньої безпеки", метою котрої, за словами Аракі, стала "координація сил армії й тилу щодо забезпечення оборони країни в широкому розумінні цього слова". На поч. 1935 р. у Японії розгорнулася широка громадська дискусія навколо офіційної доктрини держави, запропонованої у 1914 р. професором Мінобе Такуціті. У ній стверджувалося, що "суверенітет належить державі, а імператор є вищим органом держави". Таке "приниження" ролі імператора викликало обурення націоналістичних кіл. Уряд змушений був опублікувати "Роз'яснення щодо державного ладу", в якому спростував доктрину Мінобе, проголосивши імператора божеством.

Після чергової спроби військового перевороту 26 лютого 1936 р. новий уряд сформував колишній посол у Москві Хірота Хіротаке, відомий як запеклий ворог СРСР. Він запропонував програми "Обнова всієї політики" та "Оборона держави в широкому розумінні" й, переорієнтовуючись на підготовку закордонної експансії, взявся за переведення економіки на військові рейки. Проте генералітет вважав недостатнім рівень військових приготувань країни, під його тиском у травні 1937 р. прем'єр-міністром став князь Коное Фухіморо, що запропонував програму "ліквідації суперечностей усередині держави ", а у зовнішній - удався до розгортання широкомасштабної агресії у Китаї. Восени того ж року уряд Коное оголосив "усезагальну мобілізщію всіх духовних сил народу", а в березні наступного року парламент затвердив закони про надання урядові надзвичайних політичних і економічних прав. З відставкою уряду Коное через невдачі у китайській політиці в січні 1939 р. новий кабінет Хірануми ще більше почав орієнтуватися на зближення з нацистською Німеччиною та фашистською Італією, тоталітаризацію всіх сторін суспільного життя та економіки.

3. Японія в Другій світовій війні.

І все ж початок Другої світової війни застав японських лідерів зненацька: Гітлер не вважав за потрібне повідомляти далекосхідних союзників про свої європейські плани. До того ж під впливом поразки у збройному конфлікті з СРСР на Халхін-Голі Японія 16 вересня 1939 р. уклала із Кремлем угоду про припинення вогню. Але у відповідь на припинення американськими підприємцями, за рекомендаціями уряду, в індивідуальному порядку співпраці з Японією Токіо розгорнув пропагандистську кампанію "боротьби з білим імперіалізмом".