Сторінка
2

Економічне і соціально-політичне становище Аргентини у міжвоєнний період

Робітничий клас Аргентини чинив опір монополіям. Страйки харчовиків, портовиків, мебельників та інших категорій трудящих переростали в загальні страйки і політичні страйки. У березні 1930 р. через страйк залізничників був паралізований залізничний рух у країні. Страйки мали місце в таких провінціях, як Кордова, Санта-Фе, Тукуман та ін.

Уряд Ірігойєна пішов на поступки. Було введено 8-годинний робочий день, прийнято закон про мінімум зарплати. Невдоволення реакційних сил такими діями Ірігойєна наростало.

6 вересня 1930 р. генерал Х. Урібуру здійснив державний переворот і встановив диктатуру. Він взяв курс на придушення робітничого руху, ввів стан облоги, розпустив парламент, вислав за межі країни Ірігойєна. Компартія та інші організації робітничого класу пішли у підпілля. Тисячі людей були вислані на Вогняну Землю. Усі партії були розпущені. На основі партії консерваторів була створена національно-демократична партія. США надали диктатору Урібуру велику позику після того, як він заявив, що не буде націоналізовувати нафтову промисловість.

У 1931 р. на президентських виборах переміг генерал А. Хусто (правий радикал), який керував Аргентиною до 1938р. Внутрішньополітичний курс залишався без змін. Репресії проти лівих організацій не тільки не припинилися, але і посилились і доповнились політичними вбивствами.

У зовнішній політиці Хусто пробував обмежити експансію США, уладнати з Англією проблему закупівлі м’яса. У 1933 р. ця проблема була вирішена, 85% аргентинського м’яса закупляла Англія.

У середині 30-х років в Аргентині розгорнулась боротьба за утворення Національного фронту – з боку правих сил. і Народного фронту – з боку лівих сил. Саме в цей час в Аргентині з’явились фашистські організації (серед німецьких емігрантів в першу чергу), у т. ч. “Цивільний легіон”. В 1935 р. уряд Хусто уклав з урядами Бразилії і Уругваю “антикомуністичний Пакт”.

У 1936 р. відбулися вибори до парламенту. Перемогу здобули ліві партії, що сприяло зростанню авторитету лозунгу Народного фронту в країні. На першотравневому мітингу в 1938 р. одночасно виступали демократи, ліві радикали, соціалісти та комуністи, які заявляли про рішимість вести боротьбу проти фашизму, за демократичні свободи. Однак події в Іспанії лякали прибічників буржуазної демократії в Аргентині можливістю виходу за рамки буржуазної держави. Народний фронт не був створений. Соціалісти і ліві радикали відхилили пропозицію комуністів про єдність дій у боротьбі проти монополій.

На президентських виборах у 1938 р. ліві сили виступали роз’єднано. Президентом Аргентини був обраний Ортіс (1938-1940 рр.), колишній директор американської фірми “Уніон телефонік”. Він знизив тарифи на американські промислові товари, сприяв росту американських капіталовкладень в економіку Аргентини. Політична ситуація в Аргентині дещо пом’якшала, репресії зменшились.

Напередодні Другої світової війни різко посилилось економічне проникнення держав “Осі” в Аргентину. Багато банків і великих підприємств в Аргентині опинилися в руках держав “Осі”. Економічна експансія поєднувалась з експансією ідеологічною і політичною. Саме цим слід пояснювати доброзичливу позицію уряду Ортіса до фашистського блоку в роки Другої світової війни, хоч офіційно було заявлено про нейтралітет.

Література:

1. Бережков В. М. Страницы дипломатической истории 4-е.изд –М., 1987 611с.

2. Вторая мировая воина в воспоминаниях. –М., 1990. 551с.

3. Говард М. Большая стратегия. Август 1942 – сентябрь 1943. –М., 1980. 464 с.

4. Год кризиса 1938-1939. Документи и материалы. –М., 1990. Т.1-2.

5. Грушевский М.С. На порозі нової України. –К., 1991. 120 с.

6. Документи и материалы кануна второй мировой войны 1937-1939. –М., 1981. Т.1-2.

7. Ефимов Г.К. Устав ООН: инструмент мира. –М., 1986. 131с.

8. Иллюхин Р.М. Лига Наций 1919-1939. –М., 1962.

9. История внешней политики СССР 1917-1966. –М.,1986. Т.2. 691с.

10. История международных отношений и внешней политики СССР 1917-1987. –М., 1987. Т.1-2.

11. Крылов С.Б. История создания ООН. –М., 1960. 343 с.

12. Ллойд Джордж. Правда о мирных договорах. –М., 1957. Т.1-2.

13. Локарнская конференция 1925г. Документы –М., 1959. 511с.

14. Майский И. М Воспоминания советского дипломата 1925-1945. –М., 1987. 711с.

15. Алатри П. Происхождение фашизма –М., 1961. 461с.

16. Брандт В. Воспоминания –М., 1981. 521с.

17. Вебер А.Б. Классовая борьба и капитализм. Рабочее и профсоюзное движения XX в. –М., 1991. 391с.

18. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство. Перевод с болгарского –М., 1991. 391с.

19. Забастовочная борьба трудящихся. Конец XIX – 70-е годы XX ст. Статистика 391с.

1. Идеология международной социал-демократии в период между двумя мировыми войнами –М., 1984. 296с.