Сторінка
5

Економічне і соціально-політичне становище сполучених штатів Америки (США) у міжвоєнний період

Тоді ж була створена Адміністрація сільськогосподарського кредиту (ФКА), яка в1935 р. надала великим фермерам кредит у 2 млрд. доларів. Наслідком цього кроку було розорення дрібних фермерів і економічне зміцнення великих ферм. З 1933-1935 рр. близько 600 тис. фермерів позбулися ферм внаслідок примусового розпродажу їх за невиплату боргів і податків.

Такими були основні заходи, здійснені в перші 100 днів президентства Ф. Рузвельта. Це були дні, за висловом Ф. Рузвельта, упорядження революції і, що якби їх не було, то в Америці був би або фашизм, або комунізм. Бізнесмени тепер говорили: не хочемо свободи – хочемо стабільності. Державний капіталізм в США став реальністю.

Найбільшим досягненням у соціальній сфері став Національний акт про трудові відносини, або закон Вагнера від 5 липня 1935 р. Закон гарантував право робітників на участь у профспілках, на підписання колективних договорів. Суть новизни в соціальній політиці полягала в тому, що держава звернула увагу на бідну людину, спробувала її соціально захистити і підтримати. Нагадаємо, що до 1929 р. головною тезою тодішніх президентів була: кожен сам за себе, один Бог за усіх.

Уряд США пройшов шлях від надання допомоги по безробіттю, яка була досить невеликою (16 доларів у місяць на сім’ю з 4-х чоловік) до надання роботи. Новим явищем у соціальній політиці уряду було прийняття закону про мінімум зарплати, про оплату понадурочної роботи (1,5), про податки (більше платили багаті люди), про колективні договори робітників і роботодавців, про соціальне страхування – пенсійне страхування і страхування по безробіттю. Розмір пенсій був встановлений на рівні 85 доларів на місяць. Допомога по безробіттю була встановлена єдиною в усіх штатах.

Тільки перелік основних соціальних законів, прийнятих в США під час економічної кризи, засвідчує про серйозні зміни у внутрішній політиці. Їх насідком було зміцнення держави та її органів, зростання патріотичних почуттів у громадян США. Інститут президентства в США завдяки ініціативам у здійсненні реформ Ф. Рузвельта став символом величі, мудрості і патріотизму.

Виникає питання, а чи був рух протесту проти монополій, їх наступу на основні права робітників у роки економічної кризи? Так, був. Страйки 1934 р. портових робітників Сан-Франциско, текстильників та інших категорій робітників дійсно мали місце. Симптоматично, що страйкарі добились задоволення основних своїх вимог. Закон Вагнера, прийнятий Конгресом США в 1935 р., регулював трудові відносини між підприємцями і робітниками, створював робітникам більш сприятливі умов для задоволення своїх вимог.

Виборча кампанія 1936 р. відбувалась в умовах напруженої політичної боротьби. Діючому президенту Ф. Рузвельту протистояв А.Ленден, який заручився підтримкою таких представників великого бізнесу, як Рокфеллер, Морган, Дюпон, Херст, а також куклускланівських і фашистських організацій.

Перемогу на виборах здобув Ф. Рузвельт. Він отримав 27 млн. 477 тис. голосів, а Ленден – 16 млн. 680 тис. голосів. Це означало, що реформи Нового курсу стали незворотними. Демократичну партію підтримували негри, вона мала більшість в обох палатах Конгресу.

У другій половині 1937 р. в США почалася нова економічна криза. У країні розгорталися жорстокі класові битви. У 1937 р. в страйках взяло участь 1 млн.860 тис. чол. У більшості випадків страйкуючі домоглися задоволення свої вимог.

У 1938 р. рівень промислового виробництва порівняно з 1937 р. скоротився на 23 %, виплавка сталі – на 44 %, чавуну – на 50 %.Перевиробництво промислових товарів і продукції сільського господарства знову стало реальністю. Загальна кількість безробітних перевищила 11,5 млн. чол. Було скорочено зарплату робітників, зайнятих у промисловому виробництві. Криза поширилась і на торгівлю. Різко скоротився експорт та імпорт товарів.

Профспілки підтримували страйкову боротьбу робітників. Однак число страйків і їх учасників на 1938 р. була значно меншою, ніж у попередні роки. Причиною було те, що залізничники, текстильники уже домоглися задоволення своїх основних вимог.

Уряд знову приймає закон про квоти на сільгосппродукти, про мінімум зарплати (25 центів за 1 год.), виділяє 3 млрд. доларів на громадські роботи. Промисловці і банкіри зі свого боку на з’їзді, що відбувся в 1937 р., зажадали від уряду обмеження соціального законодавства і дальшого зменшення зарплати робітникам. Верховний суд США в 1936 р. оголосив про неконституційність НІРА і закону про регулювання сільськогосподарського виробництва і скасував їх. Новий курс Ф. Рузвельта опинився під загрозою зриву.

У період другого строку президентства Ф. Рузвельт зустрівся з сильним тиском із боку крупної буржуазії. У Конгресі був провалений законопроект уряду про заборону “суду Лінча” і прийнятий закон про зміни в податковій системі на користь крупної буржуазії.

Уряд США пішов на скорочення асигнувань на організацію громадських робіт і на підтримку фермерам. Поряд з цим уряд суттєво збільшив асигнування на озброєння. У 1939 р. прямі воєнні витрати США зросли до 1 млрд.339 млн. доларів. Тоді ж була розроблена і прийнята велика програма озброєнь, створення нових військово-морських і військово-повітряних сил на островах Тихого океану.

Основними позитивними наслідками Нового курсу було те, що він став новим ліберально-реформістським варіантом державного регулювання, яке сприяло виходу країни з кризи з найменшими втратами, державне регулювання економіки стало традицією (і не тільки в США). Держава виступила гарантом соціального захисту американських громадян, допомогу по безробіттю отримували 20 млн. чол. Відбувся ріст організованості та авторитету профспілок, число членів профспілок зросло з 4 млн. у 1936 р. до 8,5 млн. у 1939 р. Робітничий клас США проявляв високу активність під час виборчих компаній, виступаючи на боці Демократичної партії.