Сторінка
1

Економічне і соціально-політичне становище сполучених штатів Америки (США) у міжвоєнний період

США були єдиною країною, яка не понесла економічних втрат, а навпаки, виграла від участі у Першій світовій війні. Прибутки американських монополій за роки війни (1914-1919 рр.) зросли в кілька разів. Вони становили понад 35 млрд. доларів. Витрати на війну становили 25,7 млрд. доларів. Капіталовкладення монополій за кордоном після Першої світової війни збільшились у шість разів. Експорт у 1920 р. перевищив імпорт на 2,9 млрд. доларів. США із боржника європейських країн стали їх кредитором. Європейські країни заборгували США 10 млрд. доларів. Концентрація промислового виробництва і капіталу досягли небачених масштабів. Кількість підприємств, які отримали 1 млрд. доларів прибутку за рік, зросла майже удвічі.

У війну США вступили тоді, коли сили обох воюючих сторін виснажились і результат боротьби був близький. За час участі в бойових діях армія США втратила 50 тис. чол. вбитими, близько 200 тис. чол. пораненими. На території США бойові дії не велися.

По закінченню війни США виробляли 50% світового видобутку вугілля, 2/3 нафти, 3/5 виробництва сталі, 40% світового золотого запасу золота було в США. За показниками експорту США вийшли на перше місце у світі. Він зріс з 2 млрд. доларів в 1914 р. до 6 млрд. доларів в 1918 р.

США після війни вступили на шлях нової індустріалізації. Автомобільна промисловість нарощувала випуск своєї продукції. Так, якщо у 1914 р. виробництво автомобілів складало 500 тис. одиниць, то у 1919 р. – 7млн. 500 тис. одиниць. У промисловості працювало 25 млн. чол. (із 42 млн. працездатних). На заводах Форда та інших вперше запровадили конвеєр, що привело до здешевлення виробленої продукції. Тоннаж торгового флоту виріс з 276 тис. тонн до 2 млн. 476 тис. т. За роки війни заробітна плата робітників зросла на 55%. Населення США в 1920 р. складало 105,7 млн. чол. Із них 54% проживало в містах.

Після закінчення війни іноземні замовлення зменшились на 32 %. Підприємці поставили питання про ліквідацію зарплати воєнного часу. У 1920-1921 рр. зарплата робітників впала на 25-50%. Робітники почали протестувати проти скорочення зарплати. У 1919 р. відбувся страйк портових робітників Нью-Йорка, загальний страйк робітників Сіетла, страйки металургів, шахтарів. Протягом 1919 р. відбулося 3577 страйків які охопили понад 4 млн. робітників. Усі страйки робітників потерпіли поразка. Інколи, як це було в Сіетлі, проти страйкарів влада використовувала військо. На хвилі піднесення страйкового руху в 1919 р. в США була створена Комуністична партія на чолі з талановитим публіцистом Джоном Рідом.

Такий розвиток подій спонукав американську буржуазію до наступу на ліві сили, профспілковий рух зокрема. Сенат прийняв рішення про продовження дії “закону про шпигунство”, прийнятого під час війни а також дії інших надзвичайних воєнних законів. Засоби масової інформації намагались створити у громадськості думку, що невдоволення трудящих, їх страйки і демонстрації не були результатом соціальних проблем, а наслідком впливу ззовні, спроб комуністів підбурювати робітників на заворушення в країні.

У 1920 р. була створена спеціальна комісія на чолі з сенатором Лоском, яка мала слідкувати за політичним становищем у країні. У штаті Нью-Йорк був прийнятий закон про перевірку лояльності студентів і викладачів університетів, з державних установ звільняли осіб лівої політичної орієнтації. Пожвавилась діяльність таємної терористичної організації ку-клус-клан. У 1919 р. члени цієї організації лінчували 239 негрів. Страх охопив негритянські поселення. Розгорнувся рух афро-американського населення під гаслом: “Назад в Африку!”, очолюваний М.Гарві.

На початку січня 1920 р. в 70 містах США відбулися каральні рейди, в ході яких заарештували тисячі людей, причетних до робітничих організацій. Лише за одну ніч було заарештовано 10 тис. чол. Тисячі чоловік іноземного походження були вислані за кордон.

2 листопада 1920 р. відбулися чергові президентські вибори. В. Вільсон не виставляв свою кандидатуру на посаду президента США. Кандидат від демократичної партії Кокс зібрав всього 9 млн. голосів проти 16 млн. голосів, які одержав кандидат республіканської партії У. Гардинг. Він і став президентом США.

Першим ділом У. Гардинг посприяв скасуванню закону воєнного часу про податок на надприбутки, що заощадило великим корпораціям понад 1,5 млн. доларів на рік. Потім було прийнято рішення про відмову від контролю над цінами і регулювання виробництва, було проголошено курс на невтручання держави у справи бізнесу і протекціонізм у торгівлі.

Прихід до влади республіканців співпав з початком нетривалої економічної кризи. За 1920-1921 рр. виробництво промислової продукції скоротилось на 25%, почались банкрутства, число безробітних зросло до 5,5 млн. чол. В автомобільній промисловості було 55% безробітних, в будівництві – 60%. Продовжувала скорочуватись зарплата робітників. Капіталісти шукали вихід з кризи за рахунок різкого посилення процесу раціоналізації виробництва, інтенсифікації праці робітників. До середини 1921 р. криза в промисловості була подолана. Економіка США вступила в період тимчасової стабілізації.

Криза в сільському господарстві була більш тривалою. Ціни на сільгосппродукцію падали, фермери розорювались, покидали свої місця проживання і втікали в міста. За ці роки покинули свої ферми понад 2 млн. чол.

Соціальна напруга в країні зростала. У квітні 1922 р. почався страйк 600 тис. шахтарів, у червні – 400 тис. залізничників. Вони протестували проти скорочення зарплати на 20%. Страйки були оголошені урядом поза законом. Страйкарі не досягли задоволення своїх вимог.

З цього часу починається наступ влади проти профспілок, проти негритянського руху. Постало питання про заборону профспілок.

У 1923 р. індекс промислового виробництва в США на 42% перевищив довоєнний рівень. Металургійна промисловість виплавляла чавуну, сталі більше, ніж Англія, Франція і Німеччина, разом взяті. На заводах Форда вперше була введена поточна і конвеєрна система праці, використовувалися методи хронометражу. Йшов процес посиленого оновлення основних капіталів, впровадження у виробництво найновішої техніки, здійснення раціоналізації і інтенсифікації праці робітників. Собівартість продукції зменшувалась, підвищувалась конкурентоспроможність американських товарів. Зовнішня торгівля зросла на 43% порівняно з довоєнними роками.

Концентрація і централізація промисловості ще більше зросла. Надвисокими темпами розвивалися такі нові галузі промисловості, як автомобільна, електротехнічна, хімічна, гумова, радіоапаратури. Мала місце спеціалізація крупних підприємств, особливо в автомобільній промисловості. Виробничі потужності автозаводів досягли 4-5 млн. автомобілів на рік. Будівництво автотрас здійснювалось по всій країні. Їх довжина досягла 185 тис. миль. Різко зросли темпи житлового будівництва.