Сторінка
2
Зниження економічної активності населення у 2001 р., порівняно з 2000 р., в основному пояснювалося зменшенням як обсягів зайнятості, так і обсягів безробіття. Середньомісячна чисельність зайнятого населення у віці 15–70 років у 2001 р. скоротилася проти 2000 року на 0,9 % і становила 20,2 млн. осіб, або 55,8 % (2000 р. – 56,1 %) загальної чисельності населення означеного віку. У містах рівень зайнятості населення зріс на 0,1 відсоткового пункту, однак серед сільського населення цей показник зменшився на 1,3 відсоткового пункту. Внаслідок впливу фактора сезонності у червні та вересні рівень зайнятості в сільських поселеннях перевищував аналогічний показник серед мешканців міста.
Починаючи з 1999 року, рівень зайнятості стабільно зростає більш як у 40 % регіонів, а у Миколаївській, Волинській, Черкаській, Чернівецькій областях та АР Крим зростання становило 3,6–5,3 відсоткових пункту. У Донецькій, Сумській, Вінницькій, Тернопільській, Житомирській та Івано-Франківській областях спостерігалось зниження рівня зайнятості (на 1,6–6,0 відсоткових пункту).
Число безробітних (за визначенням МОП) у середньому за 2001 рік зменшилось на 190,7 тисяч і становило 2,5 млн. осіб. Середньомісячний рівень безробіття за методологією МОП у 2001 році скоротився, порівняно з попереднім роком, на 0,6 відсоткового пункту та становив 11,1 % економічно активного населення у віці 15–70 років. Серед осіб працездатного віку цей показник знизився на 0,7 відсоткового пункту та становив 11,8 % економічно активного населення відповідного віку.
Зниження обсягів і рівня безробіття спостерігалося у 15 регіонах. Нижчий рівень безробіття у 2001 році, як і в попередні роки, склався у м. Києві (6,1 %) та в АР Крим (6,6 %).
Найвища мобільність кадрів спостерігається в Миколаївській, Харківській, Херсонській, Чернівецькій областях, м. Севастополі та АР Крим.
Обсяги вимушеної неповної зайнятості у 2001 році суттєво скоротилися: втрати робочого часу внаслідок адміністративних відпусток і чисельність робітників, які знаходилися в таких відпустках, у середньому по Україні зменшились, відповідно, у 2,8 та 2,4 раза, чисельність робітників, переведених на скорочений режим, знизилась на 5,6 %.
Протягом 2001 року до служби зайнятості звернулося 1243,0 тис. осіб, більшість з яких отримали направлення на працевлаштування, одержали консультації з питань зайнятості, скористалися профорієнтаційними послугами, брали участь у громадських роботах.
Число громадян, які отримали роботу, порівняно з 2000 роком, збільшилося майже на одну третину, а у Донецькій, Вінницькій, Волинській, Чернівецькій, Сумській, Івано-Франківській областях чисельність працевлаштованих зросла у 1,5–1,6 раза. Питома вага працевлаштованих у загальній чисельності незайнятих громадян становила 28,0 % проти 21,8 % у 2000 році.
Загальна чисельність осіб, які отримали профорієнтаційні послуги в 2001 році, зросла на 7,6 % (серед незайнятих громадян – на 18,7 %). Найвищий рівень працевлаштування службою зайнятості осіб, які закінчили професійне навчання, у Черкаській, Хмельницькій, Луганській, Вінницькій областях та м. Севастополі (60,7–80,5 %) [14]. Таким чином, спостерігаються деякі позитивні зрушення у роботі служб зайнятості.
Особливістю формування ринку праці є те, що цей процес має переважно регіональний характер. Окремі регіони України, які складають її народногосподарський комплекс, мають територіальні відмінності в природних умовах і ресурсах, демографічній базі та економічному потенціалі, у розташуванні виробничих сил та використанні наявних трудових ресурсів. За цих умов територіальна організація системи регулювання ринку праці повинна відповідати його просторовій структурі. Саме тому основна мета регулювання ринку праці полягає в усуненні кризових тенденцій, передусім через урахування його регіональних особливостей.
У вітчизняній економічній літературі поняття регіонального ринку праці зводиться здебільшого до міжтериторіальних зв’язків із працевикористання. Так, В.С. Марцин під регіональним ринком праці розуміє найменший нодальний район (від лат. nodus – ядро), який формується на основі зв’язків за працевикористанням. Останні, на думку вченого, пов’язані із залученням до господарського обігу центром (містом) працездатного населення з прилеглих територій. При цьому саме на рівні регіонального ринку складається первинний баланс між попитом і пропозицією праці [9].
На думку іншого українського вченого М. Шаленко, регіональний ринок праці – відносно замкнута функціонально-територіальна одиниця, що складається з центра (який, зазвичай, збігається з містом або великим селищем міського типу) та прилеглої до нього зони, зв’язаної з центром сталими зв’язками з трудовикористання [18].
Наведені методичні підходи, на нашу думку, повинні бути використані для виділення регіональних ринків праці в Україні, більшість з яких є не розвиненими і лише перебувають на етапі свого становлення.
Процес формування регіональних ринків праці в умовах перехідної економіки України значною мірою визначається чинником економічної кризи. При цьому трансформаційний процес характеризується швидким наростанням значних відмінностей у формуванні ринків праці в різних регіонах України. Так, групування областей України за величиною показника співвідношення кількості вільних робочих місць і незайнятого населення показує істотну регіональну диференціацію щодо можливостей працевлаштування безробітних.
Упродовж останніх років в Україні сформувалась стійка тенденція до зниження рівня працевлаштування безробітних в офіційному секторі ринку праці в усіх без винятку областях. Кращі, порівняно з іншими, можливості залучення безробітних до офіційних видів діяльності існують у центральних, східних і південно-східних областях України – м. Київ, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Харківська та Луганська області.
Запорізький регіон належить до найбільш розвинених індустріальних регіонів України, тому, щоб визначити конкретні напрями регулювання зайнятості, необхідно постійно аналізувати структурні зміни, які відбуваються на ринку праці в регіоні.
За даними державної служби зайнятості, у 2001 р. по Запорізькій області економічне активне населення складало 929,6 тис. осіб, серед яких зайняті у виробництві 828,9, безробітні – 100,7 тис. осіб. Рівень економічно активного населення по області становить 62,5 %, що на 0,2 % нижчий за загальнодержавний рівень зайнятості; рівень безробіття 10,8–11,1 %, тобто дещо нижчий від загальнодержавного показника.
Ринок праці Запорізького регіону характеризується наступними показниками (табл. 1).
Інші реферати на тему «Економічні теми»:
Шляхи вдосконалення методики формування стратегії страхування транспортних ризиків
Удосконалення інструментів оцінки рівня накладних витрат виробничих підприємств
Проблеми впровадження систем електронного оформлення авіаквитків до інформаційного комплексу вітчизняних авіатранспортних підприємств
Методичні підходи до виявлення основних механізмів обмеження опортунізму управлінців
Автоматизація моделювання за допомогою транслятора автоматних моделей