Сторінка
4

Економічний аналіз регулювання зовнішньоекономічної діяльності АПК в Україні

Враховуючи найбільш низький за останні роки валовий збір зернових у 1999 р. та передбачаючи проблеми у власному забезпеченні населення хлібопродуктами, з України все ж було експортовано значні обсяги зерна (рис. 3).

Це повною мірою позначилося на кон’юнктурі внутрішнього ринку та призвело до стрімкого зростання цін як на пшеницю і борошно, так і на хліб.

Наслідком цього був імпорт в Україну на початку 2000 р. зерна пшениці III класу з Казахстану. Очевидно, що експортна орієнтація держави в ситуації з продовольчим зерном не витримує критики, тим більше, що для імпорту зерна знаходяться валютні резерви, а для підтримки власного сільськогосподарського виробника таких коштів немає.

Рис. 3. Внутрішнє виробництво та експорт зерна в Україні

Аналіз світового та вітчизняного ринків соняшнику і продуктів його переробки свідчить, що на сьогодні немає єдино правильної відповіді на питання стосовно того, що вигідніше експортувати: соняшник чи олію. Як свідчать результати аналізу, вирішальним аргументом для прийняття рішення щодо введення мита є мотивація держави щодо захисту своїх інтересів стосовно трьох учасників ринку соняшнику: сільськогосподарського товаровиробника – переробного підприємства – експортера (насіння соняшнику чи олії). Відомо, що серед інших факторів, які впливають на ціноутворення, а у підсумку і на валютні надходження, експортне мито прямо впливає на формування надходжень до державного бюджету. Проте розрахунки економічних наслідків його введення завжди пов’язуються з незмінними обсягами реалізації товару на зовнішніх ринках і в цілому надзвичайно складні для аргументації того, що експортувати соняшник виявляється більш вигідно, ніж продукти його переробки. Прибуток країни від експорту насіння соняшнику у 1999/2000 році міг бути орієнтовно на 4 млн. дол. США більшим, ніж прибуток, отриманий від експорту продуктів його переробки (олії та шроту). Внаслідок введення експортного мита валютні надходження держави від експорту зменшились, що, безумовно, є негативним явищем. Однак за період дії мита зросло виробництво олії та продуктів її переробки (макухи, маргаринової продукції, майонезу тощо), були створені нові робочі місця, збільшилися податкові надходження в бюджет, що є позитивною стороною його введення.

Таким чином, є підстави стверджувати, що аграрний сектор економіки України вже нині має сформовані пріоритети щодо експорту та імпорту продукції. Перспективний, експортоорієнтований розвиток сільського господарства та харчової промисловості повинен відбуватися в напрямах збільшення виробництва продукції стабільно високої якості, підвищення його ефективності шляхом зниження собівартості продукції за рахунок зростання урожайності сільськогосподарських культур, підвищення продуктивності тварин, застосування сучасних технологій виробництва, що забезпечить високу конкурентоспроможність вітчизняної продукції за якістю і ціною на світовому ринку.

Проблема тінізації економіки в цілому і зовнішньоекономічної діяльності зокрема уже давно перейшла національні кордони і висунулась на рівень національної безпеки кожної із країн світу. Тому зрозуміло, що її вирішення повинна здійснювати держава через спеціально відпрацьований механізм.

Аналіз причин тінізації зовнішньоекономічної діяльності в Україні свідчить, що бажання взагалі уникнути сплати податків та інші причини змушують українських та іноземних учасників зовнішньоекономічної операцій шукати способи зменшення суми прибутку, що є базою для оподаткування. Типовий вихід із цієї ситуації вбачається, по-перше, у зменшенні ціни на продукти харчування, що імпортуються (у цьому випадку виникає можливість готівкового обігу, в тому числі для розрахунків з іноземними партнерами), по-друге, у заниженні експортної ціни на сільськогосподарську продукцію (певна частка капіталу залишиться за кордоном), по-третє, в пошуку таких організаційних схем здійснення контракту, при яких вся або основна маса прибутку залишалася б за межами України (типово в офшорних зонах).

Підстави для висновку про уникнення сплати ввізного мита та інших податків, передбачених при імпорті сільськогосподарської продукції, окремими суб’єктами господарювання, дає калькулювання ціни на окремі товари, що імпортуються в Україну (табл. 4).

Таблиця 4

Формування ціни на окремі імпортні товари (2001 р.)