Сторінка
4

Економічний механізм функціонування підприємства: цілі та функції

Досить своєрідною є зовнішня мікроекономічна функція підприємств третього порядку. Вона повинна бути спрямована на забезпечення участі суб’єкта господарювання в покращанні виробничо-інфраструктурного, зокрема транспортного обслуговування, в місці розташування підприємства, розширенні, по можливості, системи робочих місць, розвитку соціальної інфраструктури тощо. Адже саме сприятливі умови життя, які завдяки цьому створюються в певному місці чи поселенні, інколи важливіші для мотивації до праці, ніж невеликі матеріальні виплати.

У цілому, зауважимо, що зазначені вище зовнішні та внутрішні функції за способами їх виконання, цілями, що при цьому досягаються, видозмінюються як на макрорівні (залежно від рівня економічного розвитку країни, її рейтингу на світових ринках тощо), так і на рівні підприємств, де вони (особливо внутрішні функції) різні в різних галузях господарства, з різним характером участі в територіальному поділі праці (міжнародному, національному, міжобласному) тощо).

Для забезпечення стрижневого ланцюжка економічного механізму підприємства „інтерес – місія – цілі – функції” необхідне задіяння такої важливої складової цього механізму, як система управління. Адже саме в ній розробляється стратегія ефективного розвитку підприємства, закладаються основи розробки його ефективної, багатоаспектної політики та активної їх реалізації. Тобто, на думку авторів, у найбільш узагальненому вигляді, враховуючи існуючі в літературі погляди щодо сутності господарського механізму (як важливої складової економічного), а також цілей і функцій підприємства, економічний механізм можна визначити як сукупність методів, засобів, дій та форм, що забезпечують відтворювальні процеси на підприємстві в розширеному їх вигляді та на інноваційній основі, а також управління цими процесами.

У контексті мети, поставленої в статті, розглядаємо систему управління не з погляду позиції визначення її функцій (які до того ж, чітко окреслені в літературі), а в контексті обґрунтування стратегії суспільно-ефективного розвитку підприємства та її реалізації у всіх різноманітних її аспектах. До основних з них, які співпадають з основними видами діяльності підприємства в сучасному конкурентному середовищі – глобальному і національному, – відносяться: організаційний, виробничо-технічно-технологічний, інноваційно-інвестиційний, фінансово-кредитний, зовнішньоекономічний, маркетинговий, податковий, соціальний-екологічний та ін.

Таким чином, узагальнюючи вищезазначені аспекти, вважаємо, що основними поняттями „економічного механізму підприємства” є такі: інтерес –місія – стратегія – цілі – функції.

Реалізація інтересів і місії підприємства передбачає розробку стратегії і політики вирішення проблем його розвитку та запобігання ризиків. Такі ризики є закономірним явищем. Вони закладені у самій сутності функціонування підприємства в ринкових умовах та формують рівень економічної безпеки підприємства. До найбільш кардинальних ризиків С. Мочерний відносить матеріально-технічні, профільно-технологічні, виробничі, кредитні, постачальницько-збутові [4]. У вітчизняному виробництві проблема ризиків постала внаслідок двох ключових моментів: 1) глобалізації світового розвитку, яка в першу чергу відбилася у загостренні конкурентної боротьби в умовах суттєвого викривлення в останнє десятиріччя світового конкурентного середовища; 2) складнощів адаптації підприємств України до ринкових умов господарювання за відсутності в країні чіткої стратегії побудови ринкової економіки соціального спрямування. Останнє не тільки підсилило виклики глобалізації, але й диверсифікувало їх структуру.

Література:

1. Економіка підприємства / Беа Ф., Дихтл Е., Швайтнер М. – Київ, 1998.

2. Економіка підприємства / За ред. С.Ф. Покропивного. – Київ, 2000. – С. 9.

3. Економічна енциклопедія: У 3 томах / За ред. С.В. Мочерного. – Т. 2. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 848 с.

4. Стратегія розвитку України: теорія і практика. – Київ, 2002.

5. Тлумачний словник. – К., 2005.

6. Трансформаційні процеси і регуляторна політика в економіці України. – Ірпінь, 2004. – 221 с.

7. Філософський словник. – К., 1986.

8. Философский словарь. – Москва, 1989.