Сторінка
2

Конкурентоспроможність підприємства

Наступне питання – на скільки “вільні та справедливі” умови ринку. Якщо умови не справедливі, деякі країни можуть бути конкурентоспро­можними тоді, коли їхні внутрішні ринки закриті чи національні компанії отримують субсидії від держави.

Будь-яка країна може стимулювати конкурентоспроможність, здійсню­ючи політику обмежень та протекціонізму. І навпаки, країни, що мають потужний потенціал конку­ренто­спроможності, можуть виявитися неконку­рентоспроможними, якщо їх національним компаніям, що не отримують субсидій та не захищені політикою протекціонізму, дово­диться конкурувати з тими компаніями, які отримують субсидії від урядів своїх держав.

Важливо враховувати реальні доходи населення. Якщо в країні, що суттєво нарощує експорт, реальні доходи населення падають, це може означати, що її громадяни суб­сидують національну конкурентоспроможність. Будь-яка країна може проводити політи­ку скорочення реальної заробітної плати на внутрішньому ринку праці для покращання своїх позицій на сві­тових ринках, але така практика не має нічого спільного зі справж­ньою конкурентоспроможністю.

Значний внесок у вивчення конкурентоспроможності країн зробив М.Портер. Він пропонує оригінальну концепцію так званого “національного ромба”, що розкриває чотири властивості (детермінанта) країни, які фор­мують конкурентне середовище; стратегія підприємств, їх структура та суперництво; споріднені та підтримуючи галузі; параметри факторів пара­метри попиту. Кожний детермінант впливає на всі інші. Детер­мінанти, знахо­дячись у взаємодії, створюють ефект цілісності, тобто підсилюють чи послаблюють потенційний рівень конкурентної переваги підприємств даної країни.

Найбільш важливим у його дослідженнях є висновок про кластерний підхід до організації конкурентоспроможних організаційних структур та стратегій на національно­му та галузевому рівнях. Взаємопов’язаний розподіл залежних одна від одної галузей, що забезпечує їх конкурентоспроможність, Портер називає “кластерами” (пучками): наприклад, виробництво та експлу­атація комп’ютерної техніки. Автор показує існування кластерів галузей, що користуються загальними ресурсами, технологіями та інфраструк­турою, які стимулюють інвестиції. Такі інтегровані структури як “кластери” розвинені в багатьох країнах, що підтверджує вагомість наукового узагальнення Портера.

Конкурентоспроможність країни – це її здатність в умовах вільної конкуренції виробляти товари та послуги, що задовольняють вимоги світо­вого ринку, реалізація яких збільшує добробут країни та окремих його громадян.

Увиразнюючи зв’язок рівнів конкурентоспроможності між собою, мож­на стверджувати, що конкурентоспроможність економіки країни – це сумарна конкурентоспроможність її підприємств.

Науковці дають різні визначення конкурентоспроможності підприємст­ва, які пока­зують та характеризують різні сторони об’єкта, що вивчається.

До цього часу в економічній літературі відсутнє загальноприйняте визначення конку­рентоспроможності підприємства. Основними факторами, що зумовлюють можливість багатьох його трактувань, є різні позиції вчених, нечітке визначення об’єкта дослідження, ототожнення поняття конкуренто­спроможності підприємства з конкуренто­спромож­ністю продукції. Різні авторські позиції обумовлені тим, що конкурентоспро­можність підпри­ємства розглядається на різних рівнях – регіональному, націо­нальному та світовому ринку. Крім того, відсутній системний підхід до вивчення конку­ренто­спроможності: різні її рівні досліджуються окремо один від одного, не досить повно розглянуто питання вза­ємозв’язку між ними.

Дана конкурентоспроможність підприємства означає можливість випе­реджати інших при досягненні поставленої мети у боротьбі за укріплення позицій на внутрішньому та зовнішньому ринку.

Головна мета, заради якої існує та працює підприємство, – це гене­рування у довго­стро­ковому періоді постійного потоку прибутків для влас­ників (акціонерів) підприєм­ства. З цих позицій конкурентоспроможність під­приємства – можливість ефективної господарської діяльності та її практич­ної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку, що забезпечується всім комплексом засобів підприємства.

В економічному словнику конкурентоспроможність підприємства визначаються як його здатність здійснювати діяльність в умовах ринкових відносин, отриму­ючи прибуток, достатній для науково-технічного вдосконалення, вироб­ництва, стимулювання та під­тримки праців­ників на високому якісному рівні.

Якщо брати до уваги, що на товарних ринках постійно йде конкурентна боротьба, змінюються умови, з’являються нові товари, зникають старі, то з цієї позиції під конку­ренто­спроможністю підприємства розуміють як реальну, так і потенційну можливість підприємства проектувати, виготовляти та збувати в тих чи інших конкретних умовах това­ри, що користуються більш пріоритетним попитом у споживачів, ніж товари конку­рентів.

Необхідно зазначити, що однією з важливих рис конкурентоспро­можності підприєм­ства є її відносність. Конкурентоспроможність не є внут­рішньою якістю підприємства. Вона може бути виявлена та оцінена тільки в рамках групи підприємств, що належать до однієї галузі, чи підприємств, що випускають продукцію, схожу за властивостями. Конку­рентоспроможність можна виявити тільки порівнюючи ці підприємства в межах країни, чи у світовому масштабі. Таким чином, конкурентоспроможність підприємства – поняття відносне: одне й теж підприємство на вітчизняному ринку може бути визначено конку­ренто­спро­­можним, а в межах світового ринку – ні. З цієї позиції таку конкурентоспроможність можна визначити як відносну харак­теристику, що показує відмінність процесу розвитку даного підприємства від підприємства конкурента, як за мірою задоволення своєю продукцією чи послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю вироб­ничої діяльності. Основний зміст поняття конкурентоспроможності підприємства полягає в тому, що вона характеризує можливості та динаміку пристосування підприємства до умов конкуренції, що постійно змінюється.