Сторінка
4

Основні фактори суспільного виробництва та їхня взаємодія

Ця особливість призводить до того, що людина, з одного боку, не може пізнати і перетворити всі предмети природи, але лише окремі з них, і в той же час вона здатна пізнати будь-який з предметів природи, найсуттєвіші зв'язки між ними. Людина пізнає і перетворює природу «по частинах». Ця «частковість» призводить до «частковості» при втручанні в колообіги речовини та енергії, які існують в оточуючому природному світі, а, отже, і порушують їх, чим викликають екологічні кризи та катастрофи.

Подібне «часткове» освоєння оточуючого природного простору було єдино можливим шляхом розвитку суспільства, а локальні екологічні кризи та катастрофи, як зазначалось вище, стимулювали прогрес як самого суспільства, так і його знань та способів перетворення природи у власних інтересах. Однак, як відзначає російський академік М.М. Моісеєв, на сучасному етапі розвитку цивілізації вже неможливо, небезпечно ігнорувати тісний зв'язок процесів еволюції природи і людського суспільства. Антропогенні впливи на природні процеси можуть призвести до виникнення нового перехідного періоду, який приведе біосферу в новий стан рівноваги, де місця людині вже не буде.

В універсальному та предметному характері людської діяльності полягає не лише причина глобальної екологічної кризи, а й передумова виходу з неї. Окрема людина пізнати природу в цілому не може, а людство - може. Людина володіє в природному світі специфічним способом передачі та накопичення інформації - соціальним. Вона здатна сприймати досвід попередніх поколінь і передавати свій власний майбутнім у процесі спілкування з іншими за допомогою мови.

Історія людського суспільства як специфічної природної системи є історією пізнання, освоєння та перетворення людиною оточуючого її природного світу. Людина є спадкоємцем природа, результатів її розвитку, її тенденцій та потенцій. Природа - її абсолютна посилка і абсолютно умова. Людина не лише «виходить» з природи, але й ніколи не залишаючи її, поступово продовжує розширювати і поглиблювати свій спадковий зв'язок з нею на всіх щаблях та рівнях свого діяльнісного прогресу. В процесі спілкування з природою і з іншими людьми вона постійно збагачує себе як людину.

Людство в процесі освоєння природи, з одного боку все більше звільняється від безпосередньої залежності від оточуючого природного середовища, а з іншого - збільшує свою залежність від знань про природу, істинності мети свого розвитку і здатності враховувати всю багатоманітність наслідків свого втручання в природні процеси. Якщо раніше людське суспільство залежало від клімату, врожаю і т.п., а порушення балансу природних систем призводило до вимирання окремих популяцій біологічного виду homo sapiens, то зараз ціна помилок визначення наслідків його діяльності - існування всього виду.

Запобігти глобальній екологічній катастрофі можна буде лише за умови узгодження людської діяльності з природними процесами, ліквідацією відчуження між ними, для цього необхідно досконало пізнати закономірності розвитку як суспільства, так і природи і їх взаємодії.

Література :

1. Батищев Г.С. Деятелыюстная сущность человека как философский принцип // Проблема человека в современной философии. - М., 1969. - С.73-144.

2. Гарковеико Р.В. Общая теория отношений общества с природой // Философские проблемы глобальной экологии. -М 1983.-С.31-59.

3. Гертнер Э. Рабочий класс и экология. - М., 221.

4. Давыдова ГЛ. Единство человека и природы как философский принцип // Взаимодействие общества и природы. -М, 1986. - С.5-24.

5. Дробницкий ОТ. Природа и границы сферы общественного бытия человека // Проблема человека в современной философии. - М., 1969. - С.189-230.

6. Кобылянский В.А. Единство и соподчиненность природы и человека // Взаимодействие общества и природы. - М., 1986. -С.25-48.

7. Кобылянский В.А. К проблеме разграничения и выявления взаимной связи природы и общества // Философские проблемы глобальной экологии. - М., 1983. - С.31-59.

8. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 р. // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. 2-е вид. Т.42. - С39-159.

9. Маркс К., Енгельс Ф. Німецька ідеологія // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. 2-е вид. Т.З. - С.17-45.

Тарасенко Н.Ф. Природа, технология, культура. - К., 1У8Ь.- С.8-42.