Сторінка
2

Основні фактори суспільного виробництва та їхня взаємодія

М.Ф.Тарасенко в роботі «Природа, технологія, культура» зазначав, що діяльність - це об'єктивний процес взаємодії між людьми і природою, головною особливістю якого є колективність, або суспільна форма діяльності, предметність, знарядійність, покладання та реалізація мети, вольове ставлення, універсальність, контрольованість та керованість з боку суб'єкта.

У цих визначеннях поняття діяльність використовується лише щодо людини, хоча в наукових роботах воно часто застосовується щодо тварин та й природи в цілому. К.Маркс для того, щоб розрізняти діяльність людини та тварини, щодо останньої застосовує термін життєдіяльність, використовуючи його також і для означення способу буття людини як представника біологічного виду homo sapiens.

В «Економічно-філософських рукописах» 1844 р. він писав про спільне і відмінне між людиною і твариною, про тс, що родове життя як у людини так і у тварини фактично полягає в тому, що людина (як і тварина) живе природою. Це означає, що природа є її тіло, з якою вона повинна залишатись в процесі постійного спілкування, щоб не вмерти. Але життєдіяльність людини не тотожна з тваринною. Якщо тварина безпосередньо тотожна з своєю життєдіяльністю, вона не відрізняє себе від своєї життєдіяльності, то людина робить саму свою життєдіяльність предметом своєї волі і своєї свідомості, ЇЇ життєдіяльність свідома. Саме свідома життєдіяльність безпосередньо відрізняє людину від тваринної життєдіяльності.

Людина не може існувати поза природним світом, але й природа, взята абстрактно, ізольовано, фіксовано у відірваності від людини, є для неї ніщо. Зв'язуючою ланкою між природою і людиною виступає практична перетворююча діяльність. Практичне творення предметного світу, відзначав К.Маркс, - перероблення неорганічної природи є самоутвердження людини як свідомої - родової істоти, тобто такої істоти, яка ставиться до роду як до своєї сутності або до самої себе як до родової істоти. Тварина також виробляє, але лише себе, в той час як людина відтворює всю природу, і саме це є її найважливішою відмінністю. Тваринна дія безпосередньо зв'язана з предметом. Причому тварина споживає предмет таким, яким він заданий природою в натуральному вигляді.

Специфіка людської діяльності, як зазначає російський філософ О.Г. Дробницький, полягає в тому, що цей спосіб буття полягає в тому, що присвоєння природного матеріалу відбувається не безпосередньо шляхом асиміляції його біологічним тілом, але через творення особливого, предметного світу в праці, а розвиток людини відбувається як вдосконалення нею своїх предметних сил. Цим способом буття людина і відрізняється від тварини, але тим не менш ні предметний світ, створений працею людини, ні сама праця, взяті самі по собі, абстрактно, не відділяють людину від царства природи.

Головною передумовою перетворення життєдіяльності біологічного виду homo sapiens в людську діяльність є наявність не стільки особливої тілесної організації (хоча вона і відіграє надзвичайно велику роль), скільки поява специфічного способу відображення - свідомості. Свідомість визначають як вищу, властиву лише людині і пов'язану з мовою функцію мозку, яка полягає в узагальненому, оціночному і цілеспрямованому відображенні дійсності, у її конструктивно-творчому перетворенні, у випереджальному мисленному моделюванні дій, у передбаченні їх результатів, у розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини.

Свідомість має цілий ряд особливостей, які є надзвичайно важливими для розуміння проблеми специфіки взаємодії людини та природи в процесі діяльності. Можна виділити такі (класифікація за В.Ю.Білковим):

1. Свідомість має властивість активності, це зумовлено сутністю людського буття, в основі якого лежить не пристосування до оточуючого природного середовища, а активне його перетворення практичною діяльністю для задоволення потреб. Свідомість має цю властивість тому, що на основі змісту свідомості (знань, цінностей, ідеалів і т.д.) людина не лише відображає зовнішній світ, а й творить його.

2. Свідомості людини властива об'єктивність. З одного боку, в ній відображаються властивості предметів об'єктивного світу, їх суттєві властивості, реальність в цілому, з іншого боку свідомість через матеріальну діяльність та мову може об'єкти-візуватися у зовнішньому світі, тобто переходити з світу суб'єкта, з ідеального плану у зовнішній об'єктивний світ, у матеріальну дійсність.

3. Свідомість має властивість ставити мету. Оскільки людина взаємодіє з зовнішнім світом, прагнучи досягти певних цілей, використовувати зовнішній світ для задоволення своїх потреб і інтересів, за допомогою свідомості (відображення реальності у чуттєвих і мислених образах) відбувається фіксація, відображення цілей людської діяльності. За допомогою свідомості існування людини, її дії набувають цілеспрямованого характеру.

4. Свідомість людини має властивість предметності, тобто в людській свідомості відображається не світ взагалі у всій його багатовимірності, нескінченному різноманітті, а лише певні властивості, окремі сторони - ті, що включені у практичну діяльність людини, є предметом її діяльності.

5. Свідомості притаманна властивість універсальності, у ній можуть відображатися всі властивості матеріального світу та будь-які його предмети.

6. Свідомість має суспільний характер, вона - передусім - суспільний продукт. Це вища форма відображення дійсності, яка виникає в процесі соціалізації людини, тобто розвитку форм взаємодії між людьми. Суспільна природа свідомості полягає в тому, що спілкування між людьми є передумовою і постійною умовою виникнення і розвитку свідомості. Отже, свідомість виникає не як індивідуальна форма відображення, а як форма колективного відображення для забезпечення буття людини.

Свідомість є одночасно і умовою, і результатом людської діяльності. Тому не правомірним є питання, що виникає раніше - свідомість, мова чи людська діяльність. Вони виникають одночасно і взаємозумовлюють одна одну. Мова є фіксацією в об'єктивному світі моменту наявності свідомості, а знаряддя праці - перетворення життєдіяльності біологічного виду homo sapiens в людську діяльність.

Для людської діяльності характерними є всі основні особливості свідомості, хоча на перше місце тут варто поставити її доцільний характер. Людина, на відміну від тварини діє свідомо, перед тим як виконати певну дію вона спочатку ставить мету, тобто робить діяльність предметом своєї волі. В той же час тварина діє згідно з інстинктом, чи то вродженим, чи то набутим, але в обох випадках джерело волі стоїть поза нею. Тваринна дія безпосередньо зв'язана з предметом. Причому тварина споживає предмет таким, яким він заданий природою, в натуральному вигляді, у той час як людина в процесі діяльності змінює його згідно із своїми потребами.