Сторінка
4
При прямій відрядній системі заробіток працівника (ЗПв) розраховується шляхом перемноження кількості одиниць виробленої продукції (Qн) та розцінки за одиницю (р):
ЗПв = Qн · р (1.1)
Розцінка визначається діленням тарифної ставки відповідно розряду роботи на норму виробітку.
Вона забезпечує значну заінтересованість робітників у підвищенні продуктивності своєї праці, але мало стимулює до поліпшення якості продукції, що випускається, та досягнення високих загальних показників фірми.
При непрямій відрядній системі заробіток працівника залежить від результатів праці робітників, які ним обслуговуються (наладчиків, ремонтних робітників, помічників майстрів). Вона застосовується для оплати праці допоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку:
ЗПвн = mст · t · kвн, (1.2)
де = mст – погодинна тарифна ставка;
t – фактично відпрацьована кількість годин;
kвн – коефіцієнт виконання норм виробітку робітникам, що обслуговуються.
Відрядно-преміальна система оплати праці застосовується тоді, коли працівник, крім основного заробітку за прямими відрядними розцінками, додатково отримує премію за досягнення певних кількісних та якісних показників:
ЗПвп = Qн · р + ПР (1.3),
де ПР –премії
Відрядно-прогресивна оплати праці передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми, (по), за звичайними розцінками (р), а робіт, виконаних понад нормативний рівень (пі), - за підвищеними розцінками (рі):
ЗПвпрог = рпо + ріпі (1.4)
Застосування цієї системи обмежуються, як правило, ділянками, що стримують роботу всього підприємства.
При акордній системі обмежуються, як правило, ділянками, що стримують роботу всього підприємства.
При акордній системі оплати встановлюється не за окремі операції, а за весь комплекс робіт в цілому з визначенням кінцевого строку і вимог.
Відрядна оплата праці залежно від застосування видів відрядних розцінок може бути як колективною, так і індивідуальною. Відмінність полягає в тому, що при колективній формі оплати праці застосовуються колективні розцінки, які розраховуються здебільшого на весь обсяг робіт або на весь колектив працівників, які беруть продукції участь у виготовленні певного виду продукції, а при індивідуальній формі оплати праці застосовуються індивідуальні відрядні розцінки на окремого працівника певного розряду.
При простій погодинній оплаті заробіток розраховується за формулою:
ЗПп = mст · t (1.5).
Погодинно-преміальна система дає змогу винагороджувати працівників з допомогою премію та доплат за досягнення певних кількісних або якісних показників:
ЗПпрем = mст · t + ПР (1.6)
Застосування такої системи оплати потребує правильної оцінки кваліфікації працівників, використання обґрунтованих норм обслуговування, нормативів чисельності та нормативних завдань, максимального врахування показників роботи працівника для обґрунтованої виплати премій та зарплат.
Різновидом погодинно-преміальної системи є система оплати праці за посадовими окладами. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільних характер. Взагалі погодинна оплата застосовується у таких випадках, коли:
– часта зміна змісту і послідовності операцій не дозволяє встановити індивідуальну норми виробітку;
– немає необхідності заохочувати збільшення випуску продукції або якщо це може погіршувати якість виробів, має місце жорстка регламентація витрат робочого часу безпосередньо технікою, технологією або організацією виробництва (автоматичні і конвеєрні лінії). Сучасна тенденція – збільшення питомої ваги погодинної праці, поширення моделей безтарифної системи оплати. Розвивається колективні форми організації оплати праці.
В ринкових умовах господарювання знаходить поширення і безтарифна система оплати праці. За безтарифної системи заробітна плата всіх працівників (від директора до робітника) складає частку працівника у фонді оплати праці підприємства. Фактична величина заробітку кожного працівника залежить від ряду факторів:
– кваліфікаційного рівня працівника;
– коефіцієнта трудової участі;
– фактично відпрацьованого часу.
Кваліфікаційний рівень і коефіцієнт трудової участі працівника затверджується Радою трудового колективу з врахуванням індивідуальних характеристик працівника і можуть періодично переглядатися.
Заробіток працівника при безтарифній системі розраховується в такій послідовності:
1. Визначається кількість балів Бі, заробленим кожним працівником підрозділу:
Бі = Кр х Тф х КТУ, (1.7)
де Кр – кваліфікаційний рівень, балів;
Тф – кількість відпрацьованих людино-годин
КТУ – коефіцієнт трудової участі.
2. Визначається загальна сума балів Бзаг, зароблена всіма працівниками підрозділу:
, (1.8)
де п – загальна кількість працівників підрозділу.
3. Розраховується частка фонду оплати праці Чфоп, яка припадає на оплати одного балу:
(1.9)
4. Визначається заробіток і-го працівника Збі:
Збі = Чфоп · Зі (1.10)
З розвитком ринкових відносин на підприємстві знаходить оплата праці за контрактом. Така система передбачає укладення між підприємством і виконавцем на підставі чинного законодавства угоди (контракту), в якій обслуговуються умови та режим роботи, права та обов’язки сторін, рівень оплати праці, термін дії угоди. Одним із видів оплати праці за контрактом є комісійна форма.
Завантажити реферат