Сторінка
1

Населення і трудові ресурси України

Навчальна дисципліна "Економіка праці" є однією з основних, що формують майбутнього фахівця — бакалавра та спеціаліста в галузі економіки.

Метою та завданням дисципліни є сприяння глибокому вивченню теоретично-методологічних і соціально-економічних питань у сфері трудових відносин в суспільстві. Основні завдання курсу визначені змістом навчальної програми, розробленої автором на основі типової програми "Економіка праці" (КНЕУ, 2001).

Предметом дисципліни є теоретичні та практичні проблеми ефективного використання робочої сили.

Ця дисципліна не стоїть осторонь від інших, а навпаки — взаємопов'язана з ними. В основу курсу покладено економічну теорію, яка дозволяє зрозуміти процеси та явища, що відбуваються на різних етапах розвитку суспільства, відбиваючи їх крізь призму людських відносин та впливу на людські ресурси — основний чинник виробництва.

"Економіка праці" пов'язана із економікою підприємств, оскільки розглядає питання управління персоналом, його організації, мотивації, нормування й оплати праці у контексті основних техніко-економічних показників діяльності суб'єктів ринку. Вона також використовує основні положення, підходи і прийоми економічної статистики. Питання, пов'язані з проблемами в галузі трудових ресурсів, соціальної політики і соціального партнерства, тісно переплітаються з програмними питаннями дисциплін "Державне регулювання економіки", "Соціальна політика" та "Трудове право". Питання динаміки населення і трудових ресурсів ґрунтуються на положеннях дисципліни "Демографія". Торкаючись питання регулювання попиту та пропозиції на робочу силу, "Економіка праці" запозичає теоретичні основи з дисциплін "Ринок праці" і "Міжнародний ринок праці". Аналогічно перетинається "Економіка праці" з дисципліною "Менеджмент продуктивності", у якій докладно розглядаються питання управління чинниками виробництва з метою підвищення продуктивності на різних рівнях управління економікою.

Таким чином, дисципліна "Економіка праці" являє собою квінтесенцію наук, що, розвиваючись, збагачують її, при цьому видозміни курсу, у свою чергу, впливають на всі тенденції, що тією чи іншою мірою пов'язані з питаннями праці та діяльності персоналу. Загальне уявлення про взаємозв'язок "Економіки праці" з іншими дисциплінами наочно показує подана нижче схема.

Населення кожної держави є найдинамічнішим чинником виробничих процесів, а також суб'єктом різних суспільних явищ та процесів, що відбуваються в країні.

Під населенням, згідно з нормами міжнародного права, розуміється сукупність людей, що перебувають в межах території даної держави і підлягають її юрисдикції. До населення належать громадяни (в деяких країнах — тільки піддані даної країни), іноземці (за винятком тих, які перебувають у даній країні короткочасно), особи, які не мають громадянства (апатриди), а також особи, які мають подвійне громадянство.

Процеси формування чисельності громадян (народжуваність, смертність, міграція населення) та склад населення (статево-віковий, соціально-економічний) досліджує демографія.

Процеси руху населення, що відбуваються в країні або в окремих її регіонах, аналізуються за допомогою двох груп спеціальних демографічних коефіцієнтів (див. схему 7).

Зміна населення пов'язана з безперервним його поновленням в результаті процесів народжуваності та смертності. Природний рух населення України зображено в табл. 1 (с 5). При цьому показники народжуваності (RH) та смертності (Rn) розраховуються на 1000 чоловік населення у такий спосіб:

де Η — чисельність народжених за рік; Π — чисельність померлих за рік;

Ч — середньорічна чисельність населення країни, яка розраховується на середину року як середньоарифметична за даними чисельності населення на початок та кінець року. Співвідношення між кількістю народжених та померлих є коефіцієнтом життєвості Кж (Покровського):

що показує, яке число народжених припадає на 100 випадків смертей. Дані табл. 1 свідчать про те, що в Україні спостерігається процес депопуляції населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик. Так, якщо в 1990 р. за рівнем індексу людського розвитку Україна посідала 29 місце серед 173 країн світу, то в 1994р. країна зсунулася на 80 місце, а у 2002 р. — на 119 місце. Показники природного руху населення (RH та Rn) певною мірою відбивають процес відтворення населення. Абсолютний розмір природного приросту ∆е визначається за формулою: